Справа № 2-1467\10
Категорія 51
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді – Пузіної В.І.
при секретарі – Поліщук О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 26977ЧФ МО РФ, Міністерства оборони РФ про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з тих підстав, що в військовій частині 26977 працює з 01.10.2005 року на посаді старшого механіка на судні ТЛ-287, з 01.07.2007 року старшим механіком ТЛ-1539. Наказом № 360 від 29.09.2009 року він звільнений по ст. 40 п.4 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає звільнення незаконним, оскільки своєчасно він не вийшов на роботу після відпустки з дозволу капітана судна через те, що в нього були відгули. Вказує, що звільнений він був без згоди профспілки, крім того поважність причин невиходу на роботу підтверджує довідкою з лікарні про те, що з 4.09. по 11.09.2010 року він хворів.
Просить поновити його на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Представники відповідачів з позовом не погодились, пояснили, що позивачу була надана відпустка з 03.08. по 03.09.2009 року, але на роботу він не вийшов вже 30.07.2009 року і повернувся з відпустки 14.09.2009 року, не надавши ніяких документів, які б могли виправдати його невчасне повернення на роботу. Позивач написав пояснювальну записку, профспілковий комітет дав згоду на звільнення у відсутність позивача, оскільки на багаторазові виклики на засідання профкому він з’являвся. Позивач одержав трудову книжку та розрахунок. Довідку про те, що позивач хворів, вважають недійсною, бо позивач колишній військовий, громадянин України і повинен був звертатись до лікарні, яка обслуговує військових. Крім того, звільнений він був в вересні 2009 року і жодного разу не сказав, що він хворів і лише в грудні 2010 року вперше надав цю довідку без дати, вихідного номеру та без діагнозу, за яким хворів позивач. Просять в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні і задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позивач працював в військовій частині 2697 ЧФ МО РФ з 01.10.2005 року старшим механіком на судні ТЛ-287, а з 01.07.2007 року – ТЛ-1539 (а.с. 6-10,52). Наказом № 97 від 24.06.2009 року ОСОБА_1 надано чергову відпустку з 03.08. по 03.09.2009 року (а.с. 42) на підставі його заяви (а.с. 43). Наказом № 360 від 29.09.2009 року позивач звільнений по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул з 4 по 13.09.2009 року без поважних причин (а.с. 11,44-45).
Факт неприбуття позивача на роботу повністю підтверджується актами (а.с. 46-51); записом в судовому журналі за 04.09.09 року (а.с. 56), що з відпустки за 2009 рік не прибув ОСОБА_1, та записом за 14.09.2009 рік (а.с. 55), що ОСОБА_1 прибув з відпустки 14.09.09 року з запізненням на 10 днів; графіком несення чергувань (а.с. 58), з якого вбачається, що 04.09.09 року у ОСОБА_1 вахта, але за нього працював ОСОБА_2, а 09.09.09 року за позивача в день його вахти чергував ОСОБА_4; поясненнями капітана ТЛ-1539 ОСОБА_3 як письмовими (а.с. 60), так і в судовому засіданні, з яких вбачається, що 04.09.09 року вранці йому подзвонив позивач та сказав, що не може прибути на роботу бо в нього на квартирі якась поломка і що вийде на роботу 14.09.09 року за рахунок відгулів, які він не використав. Він пояснив позивачу, що відгулів в нього немає, а по поверненні він зобов’язаний надати документ, який би виправдовував його відсутність з 04.09. по 13.09.09 року. 14.09.09 року ОСОБА_1 вийшов на роботу, ніякого документу не надав, тому він надавав йому повідомлення на засідання профспілкового комітету, на що той не звернув уваги, відмовився його одержувати і на засідання не пішов, про що був складений акт (а.с. 62-63), засідання ПК відкладено на 29.09.09 року. 21.09.2009 року позивач написав пояснення, що з дозволу капітана він взяв відгули з 04.09.09 року, бо в його квартирі в м. Санкт-Петербург склалася аварійна ситуація. 14.09.09 р. він разом з капітаном приїхав на роботу і вони в той же день поїхали у відрядження в м. Феодосію.
Згідно з актом службового розслідування від 21.09.09 року, оскільки 14.09.09 р. ОСОБА_1 не надав ніяких документів, які б виправдовували його відсутність на роботі з 04 по 13.09.09 року, комісія клопоче перед командиром військової частини про звільнення позивача за прогул (а.с. 66). Капітан ОСОБА_3 Також звернувся до командира вч з проханням про звільнення позивача, оскільки документу, який би прояснював причину нез’явлення своєчасно з відпустки, позивач не надав (а.с. 67).
З пояснення старшого помічника капітана ОСОБА_2 вбачається, що на його питання, що проставляти в табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 з 04.09.09 року, капітан дав вказівку ставити „вісімки”, бо позивач надасть виправдувальний документ, але 14.09.09 року ОСОБА_1 не надав ніякого документу (а.с. 68). 23.09.09. р. позивач відмовився одержувати повідомлення на засідання профкому 29.09.09 р. (а.с. 69-70) і 29.09.09 р. профком дав згоду на звільнення позивача у його відсутність (а.с. 71-72). Після чого наказом № 360 від 29.09.09 р. позивач був звільнений по ч.4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 11).
Суд визнає, що позивач звільнений без порушень трудового законодавства і підстав для його поновлення на роботі не мається, бо судом встановлено, що позивач не підтвердив поважності причини своєї відсутності на роботі з 04 по 13.09.09 року включно, а докази, що позивачу були надані відгули, суду не надані.
Довід позивача, що в табелі обліку робочого часу (а.с. 54) проставлені „8” і він одержав зарплату за цей час, суд не може прийняти за основу рішення, бо той факт, що позивача не було на роботі повністю доказаний, чого і сам позивач не заперечує. Журнал обліку робочого часу суд не може взяти до уваги (а.с. 57), бо, як з пояснень свідка ОСОБА_3 так і пояснень ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 проставив „8” в табелі, оскільки вони були впевнені, що позивач надасть виправдувальний документ своєї відсутності. За порушення, допущені при заповненні табелю, як з ОСОБА_3 так і з ОСОБА_2 стягнуто нараховану та вже сплачену ОСОБА_1 його заробітну плату та оголошена догана (а.с. 12).
Не може прийняти суд і пояснення позивача, що він не знав, що 04.09.09 року він заступав на вахту, бо свідок ОСОБА_4 пояснив, що він з позивачем разом ішли у відпустку, разом і повинні були вийти на роботу. Він добре знав, що його вахта 06.09.09 р., також знав і позивач, що його вахта 04.09.09 р., бо вахта – це „святе” на судні. Відгули, дійсно, дає капітан, але про відгули потрібно було домовлятись, вирішувати питання до відпустки. Ніякої заяви про надання відгулів позивач не писав.
Не приймає суд до уваги і виписку з амбулаторної карти позивача (а.с. 73) оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 27 ч.2 ЦПК України з пропуском строків подання доказів, на стадії дебатів і поважних причин пропуску строку позивачем не надано.
Таким чином, суд визнає доведеним, що позивач був звільнений у відповідності із вимогами трудового законодавства України, а тому відсутні законні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 4 п.1 Декрету КМУ „Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору. Згідно з ч.3 п. 1,2 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на ІТЗ розгляду справи.
На підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову позивачу відмовлено в повному обсязі, судовий збір зі сторін не стягується, а витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн. підлягають стягненню з позивача.
На підставі ст. 40 п.4 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини 26977ЧФ МО РФ, Міністерства оборони РФ про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на ІТЗ розгляду справи 120 грн. на користь Ленінського райсуду м. Севастополя.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя –