Справа   2-8331/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

6 грудня 2010 року                                               м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді               Бусик О.Л.

з участю секретаря             Борисенко А.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

      ОСОБА_1 звернувся до суду  із позовом до Прокуратури м. Києва про зобов’язання сплатити кошти в розмірі 48 210 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що він визнаний потерпілим по кримінальній справі № 20-1041 по обвинуваченню ОСОБА_2, яка розслідується в Республіці Польща. Пояснив, що сума завданих йому злочином збитків складає 6 200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ до Національної валюти України – гривні становить 48 210 грн. Вказує, що по зазначеній кримінальній справі на протязі тривалого часу проводиться слідство, і яке на даний час не зупинено, а його заяву, як потерпілого до сьогодні не розглянуто. Вважає, що причиною тривалого розгляду даної кримінальної справи є бездіяльність правоохоронних органів України та Прокуратури м. Києва, зокрема, останньою не було вжито відповідних заходів прокурорського реагування, тим самим, не забезпечено повернення йому завданої злочином матеріальної шкоди. Зауважив, що неодноразові звернення до відповідача із проханнями вжити відповідних заходів були проігноровані, а в одному з останніх листів Прокуратурою м. Києва, було зазначено, що переписка з ним буде припинена, вважає зазначені дії безпідставним та незаконним. На підставі вищевикладеного, просив суд зобов’язати відповідача відшкодувати йому користь матеріальну шкоду в розмірі 48 210 грн.

В ході судового розгляду позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказує на бездіяльність відповідача з приводу неналежного реагування на його звернення, в якому він позивач просив порушити кримінальну справу або винести постанову про відмову в її порушенні відносно ГУ МВС України в м. Києві при розслідуванні кримінальної справи                     № 20-1041, в зв’язку з чим, вважає, що такими діями з боку Прокуратури м. Києва йому не забезпечено своєчасне повернення коштів, тому просив визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо розслідування кримінальної справи № 20-1041, а також щодо ненадання відповіді. При цьому, просив зобов’язати відповідача сплатити йому за рахунок держави упущену вигоду в розмірі 3 360 доларів США та завдана йому моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, позов просив задовольнити з наведених у ньому підстав, з мотивів, викладених у позовній заяві.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, подала суду заперечення, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Прокуратура м. Києва не є належним відповідачем у даній справі, оскільки жодних слідчих дій у вказаній кримінальній справі не проводила, позивач є одним з потерпілих по даній кримінальній справі, а також відсутні будь-які рішення з приводу визнання в установленому законом порядку бездіяльності відповідача.          

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа Прокуратури м. Києва від 16 лютого 2010 року, СУ ГУ МВС України в м. Києві розслідувалась кримінальна справа № 20-1041, яка була порушена стосовно громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України. 5 квітня 2001 року вказану кримінальну справу передано для розслідування до правоохоронних органів Республіки Польща та ОСОБА_1 є одним із потерпілих у справі та йому завдано шкоди у розмірі 6 200 доларів США. Слідство зупинено на підставах, передбачених польським законодавством.

Згідно листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Управління міжнародно-правової діяльності від 8 червня 2010 року, проведений Прокуратурою м. Глівіце аналіз матеріалів, переданих українською стороною, засвідчив, що вони були неповні, в зв’язку з чим Районний прокурор м. Глівіце звернувся до Прокуратури м. Києва з проханням надати правову допомогу, однак запит було лише частково, в зв’язку з  чим Районний прокурор м. Глівіце додатково звернувся до української сторони з проханням про надання правової допомоги. За інформацією Заступника захисника громадянських прав Республіки Польща, причина зволікання полягає у невиконанні правоохоронними органами України дій, необхідних для завершення слідства і передачі справи до суду.                          

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдано фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Статтею 1176 ЦК України передбачено, що шкода,  завдана  фізичній  особі  внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,  незаконного  застосування як запобіжного заходу тримання  під  вартою  або  підписки  про   невиїзд, незаконного затримання,  незаконного  накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи  виправних  робіт,  відшкодовується  державою  у повному  обсязі  незалежно  від  вини  посадових  і службових осіб органу дізнання,  попереднього (досудового) слідства,  прокуратури або суду. Право  на  відшкодування  шкоди,  завданої фізичній особі незаконними   діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ), "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" ( 3341-12 ) та іншими актами законодавства.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом  своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на вказані норми закону, слід зазначити, що, оскільки особу, яка завдала матеріальної шкоди позивачу встановлено, та ОСОБА_1 використано своє право на відшкодування збитків, шляхом пред’явлення цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_2, який буде розглянуто разом із кримінальною справою, тому суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з Прокуратури м. Києва 6 200 доларів США, завданих протиправними діями третіх та пред’явлені до Прокуратури м. Києва є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, так як Прокуратура м. Києва не проводила жодних слідчих дій по даній кримінальній справі.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача упущеної вигоди слід зазначити наступне.  

Частина 2 ст. 22 ЦК України до збитків відносить втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушення права (реальні збитки) та доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3 360 доларів США упущеної вигоди - задоволенню не підлягають, оскільки доказів упущеної вигоди та саме на таку суму, яка нарахована ОСОБА_1, та причинно-наслідкового зв’язку між протиправною бездіяльністю відповідача та упущеною вигодою суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, тобто не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача, то й не вбачається передбачених законом підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки обов’язковою умовою для такого відшкодування є факт заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні своїх повноважень, чого не було встановлено в судовому засіданні.  

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 22, 1173, 1176 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд  -

    в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

      Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва              

Суддя