Справа № 2-а-713/1 за 2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Беспалова О.О.
при секретарі Кропивному Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачевського окремого взводу ДПС ВДАІ ГУ МВС про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 19.05.2010р. інспектором Шемльо М.В. було винесено на ім'я позивача постанову по справі про адміністративне правопорушення за порушення нею правил дорожнього руху. В постанові зазначено, що позивач 04.05.2010р. об 11 год. 54 хв. по а/д "Київ-Чоп" в населеному пункті рухався зі швидкістю 83 км/год на автомобілі "Форд" д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку "Населений пункт" 60 км/год., чим перевищив встановлену швидкість. В постанові сказано, що «фотоматеріал отримано за допомогою спеціального технічного засобу». В даному випадку фіксація проводилась приладом «ВІЗІР», який не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, і не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, оскільки у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
При винесенні постанови була грубо порушена ст. 33 КУпАП яка зобов'язує при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. В даному випадку з'ясувати всі ці обставини маючи тільки одну фотографію просто не можливо.
Крім того, згідно з технічними характеристиками приладу «ВІЗІР» максимальна відповідальність вимірювання швидкості дорівнює 400 м., а відстань на якій можна зафіксувати номерний знак дорівнює не більш ніж 80 м. Отже можна зробити висновок, що прилад може фіксувати автомобіль який перевищує швидкість на відстані більш ніж 80 метрів, а у кадр попадає автомобіль який рухається ближче 80 метрів але не порушує швидкості.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність та просив позов задовольнити.
В судове засідання не з’явилися представники відповідача, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників відповідачів.
Враховуючи викладене, суд розглядає справу по наявним в справі доказам.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення від 19 травня 2010 року вбачається, що позивач 04.05.2010р. об 11 год. 54 хв. по а/д "Київ-Чоп" в населеному пункті рухався зі швидкістю 83 км/год на автомобілі "Форд" д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку "Населений пункт" 60 км/год., чим перевищив встановлену швидкість та допустив порушення п.12.9 (б) ПДР України.
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення від 19 травня 2010 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 272 грн.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 14-1КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Спірна постанова винесена на підставі п.6 ст. 258 КУпАП, згідно якої адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Як вбачається зі змісту Постанови, правопорушення зафіксовано приладом "ВИЗИР". Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, відповідно до ст.14-1 КпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, тоб-то без участі співробітника ДАІ. Таким чином, якщо інспектором ДАІ за допомогою прибору «Визир» і було зафіксовано транспортний засіб, то результат зйомки використовується як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне порушення, і в такому випадку складається протокол про адміністративне правопорушення в загальному порядку згідно з вимогами передбаченими чинним законодавством.
Також з доданої фотокартки не можливо зробити висновок де саме рухався автомобіль і чи дійсно він рухався з такою швидкістю, що викликає сумнів в законності отримання даного доказу. З тих же обставин вказана швидкість сумнівна тому що у радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Визир» має кут огляду який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч і/або більший за розмірами, а за таких умов це може означати, що насправді виміряна швидкість є швидкістю автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від автомобіля позивача.
Крім цього, в даній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Визир». Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС від 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів .
З огляду на викладене, суд бере до уваги пояснення позивача по справі і вважає, що спірний протокол не відповідає вимогам законодавства, оскільки в протоколі не вказано обставини за яких правопорушення вчинено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова про адміністративне правопорушення від 19 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 є протиправною.
Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, хоча позовної вимоги позивачем не заявлено, але для повного захисту його прав, свобод та інтересів, виникла необхідність визнання спірної постанови протиправною.
Щодо позовної вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу правопорушення, вона не підлягає задоволенню, оскільки така дія здійснюється в порядку розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності і не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту" ст.ст. 11, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Мукачевського окремого взводу ДПС ВДАІ ГУ МВС про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 19 травня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого законодавством України, якщо таку заяву не було подано.
Суддя:
Справа № 2-а-713/1 за 2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
14 липня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Беспалова О.О.
при секретарі Кропивному Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачевського окремого взводу ДПС ВДАІ ГУ МВС про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Мукачевського окремого взводу ДПС ВДАІ ГУ МВС про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 19 травня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого законодавством України, якщо таку заяву не було подано.
Суддя: