справа №2-7777/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Бусик О.Л.
за участю секретарів - Борисенко А.В., Карпюка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», треті особи ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «Кредобанк», про стягнення страхового відшкодування, пені за невиконання умов договору та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 серпня 2008 року між нею та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» укладено договір добровільного страхування належного позивачу транспортного засобу – автомобіля марки «NISSAN X-TRAIL», номерний знак НОМЕР_1. Предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, що належить страхувальнику.
Вказує на те, що 11 січня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль позивачки зазнав механічних пошкоджень. Під час ДТП автомобілем керував ОСОБА_2, який має право на керування застрахованим автомобілем відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до страхового акту, складеного відповідачем 19 січня 2010 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу становить 5 742 грн. 92 коп.
В той же день, 11 січня 2010 року позивачем було подано заяву до відповідача щодо страхового випадку. Однак листом від 26 січня 2010 року ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» відмовила у виплаті страхового відшкодування, обґрунтувавши це тим, що позивач не повідомив відповідача негайно з місця події про настання страхового випадку, тим самим порушив умови договору, укладеного між сторонами.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач неправомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування, такими діями відповідача порушуються її права, в зв’язку з чим просила стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 5 742 грн. 92 коп., пеню відповідно до умов договору в розмірі 605 грн. 68 коп., а також завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В ході розгляду справи, до участі у справі за клопотанням представника позивача було притягнуто в якості третьої особи - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Кредобанк».
У судовому засіданні представник позивача та третьої особи ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з викладених в них підстав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач порушив умови укладеного між сторонами договору, у зв’язку з чим ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» правомірно відмовила у виплаті страхового відшкодування.
Представник третьої особи ПАТ «Кредобанк» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 18 серпня 2008 року між нею та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» укладено договір добровільного страхування належного позивачу транспортного засобу – автомобіля марки «NISSAN X-TRAIL», номерний знак НОМЕР_1. Предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, що належить страхувальнику.
Відповідно до довідки ДАІ, що міститься в матеріалах справи, 11 січня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль позивачки зазнав механічних пошкоджень. Під час ДТП автомобілем керував ОСОБА_2, який має право на керування застрахованим автомобілем відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
В той же день, 11 січня 2010 року позивачем було подано заяву до відповідача щодо страхового випадку.
Листом від 26 січня 2010 року ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» відмовила у виплаті страхового відшкодування, обґрунтувавши це тим, що позивач не повідомив відповідача негайно з місця події про настання страхового випадку, тим самим порушив умови договору, укладеного між сторонами.
Відповідно до страхового акту, складеного відповідачем 19 січня 2010 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу становить 5 742 грн. 92 коп.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» виходила з того, що згідно з п. 9.1.1. Правил страхування, страхувальник повинен при настанні страхового випадку (включаючи розбиття фар, стекол, дзеркал, пошкодження капоту застрахованого наземного транспортного засобу при влученні в них каменів, щебеню або інших предметів) негайно (протягом однієї години) з місця події (якщо цьому не перешкоджали об’єктивні причини) повідомити про те, що сталося Страховика за телефоном, вказаним у полісі. Письмову заяву про страховий випадок з описом його обставин надати Страховику не пізніше 3 днів (не враховуючи вихідних та святкових днів) з дати настання страхового випадку.
Проте, в порушення вказаного пункту правил, позивач не повідомив диспетчерський центр про страховий випадок.
Однак з даними висновками відповідача погодитися не можна з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» із заявою про страховий випадок 11 січня 2010 року, тобто в той же день коли сталася дорожньо-транспортна пригода.
У зв’язку з незадовільним станом здоров’я на час, коли ОСОБА_2 помітив пошкодження автомобіля й наявністю медичної довідки, яка підтверджує зазначений факт, позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом від 26 березня 2010 року відповідач повторно відмовив у виплаті страхового відшкодування із зазначенням, що ОСОБА_1 вже відмовлено у виплаті страхового відшкодування листом від 26 січня 2010 року. При цьому будь - якого обґрунтування причин відмови відповідачем не зазначено.
Відповідно до правил страхування, страхувальник повинен негайно (протягом однієї години) з місця події (якщо цьому не перешкоджали об’єктивні причини) повідомити про те, що сталося Страховика за телефоном, вказаним у полісі.
Як вбачається з роздруківки розмов позивачки за 11 січня 2010 року, о 13 год. 03 хвил. та о 13 год. 41 хвил. ОСОБА_1 намагалася повідомити відповідача про страховий випадок, тобто твердження ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в своїй відмові у виплаті страхового відшкодування про те, що позивачка взагалі не повідомляла відповідача про страховий випадок не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, відповідно до довідки виданої ОСОБА_2, 11 січня 2010 року він звернувся до терапевта і йому поставлено діагноз гіпертонічний криз. З приводу даного факту відповідач звертався до Дорожньої клінічної лікарні №2, яка підтвердила зазначений діагноз та факт звернення ОСОБА_2 до лікарні, тобто у останнього були поважні причини невчасного повідомлення відповідача про страховий випадок.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування передбачено, що страховий випадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.
Згідно зі ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, а також у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач неправомірно ухиляється від виконання своїх зобов’язань за договором, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 5 782 грн. 92 коп . підлягають задоволенню.
Пунктом 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено майнову відповідальність страховика за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору або законом.
Відповідно до 6.1.6 договору страхування, при порушенні термінів виплати страхового відшкодування сплачувати страхувальнику пеню в розмірі 0,1% простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нарахована пеня.
В даному випадку, розмір пені вираховується із вартості відновлювального ремонту згідно страхового акту, а саме: 5 782 грн. 92 коп., за період з 9 лютого 2010 року до 27 серпня 2010 року, пеня складає 605 грн. 68 коп.
Однак, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування завданої їй з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Посилання позивачки на ст.1167 ЦК України, як на підставу притягнення відповідача до відповідальності за завдану моральну шкоду не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана норма закону регулює недоговірні зобов’язання і її дія не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами даної справи.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат з оплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про страхування», ст. ст. 15, 16, 23, 979, 988, 989 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», треті особи ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «Кредобанк», про стягнення страхового відшкодування, пені за невиконання умов договору та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 5 782 грн. 92 коп., 605 грн. 68 коп. пені за порушення умов договору страхування, витрати з оплати судового збору в розмірі 63 грн. 88 коп. та витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: