Справа №2-а-141/1-2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі: Головуючого судді – Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
04 грудня 2009 року подав до Дніпровського районного суду м. Києва як адміністративного суду адміністративний позов, в якому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по день прийняття судового рішення по справі та просить зобов'язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва нарахувати та виплатити на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки, відповідно до здійсненних ним розрахунків. Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, однак до цього часу призначена на підставі наведеного Закону державна соціальна допомога йому не виплачується, тому він вимушений звернутись за захистом своїх інтересів до суду, та просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав та зобов'язати відповідача виконати вимоги діючого законодавства шляхом нарахування та виплати недоплаченої йому, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2010 роки, також просив стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 300, 00 гривень.
До судового засідання позивач подав до суду письмові пояснення та заяву, відповідно до яких просить справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, підтримав викладені в позовній заяві вимоги та уточнив їх, додатково просив визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування і виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року за 2009 – 2010 роки незаконною, поновити йому строк звернення до суду та зобов'язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва нарахувати та виплатити на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2010 роки, також просив стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 300, 00 гривень.
Представник відповідача до суду не з’явилася, надала суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов, які долучено до матеріалів справи, просила справу розглядати без участі представника відповідача в порядку письмового провадження, додатково в письмових запереченнях зазначила, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом міністрів України, тому Пенсійний фонд України в Дніпровському районі міста Києва не має можливості здійснити перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на момент звернення позивача не встановлено процедури нарахування та виплати відповідної надбавки. Також, представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що у відповідності до положень ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, зокрема, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.
Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.08р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006 р. - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача та постійні зміни і суперечності в законодавстві не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до місцевого адміністративного суду лише 04 грудня 2009 року.
Тому, суд вважає, що вимога позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008 р. та зобов'язання відповідача до вчинення перерахунку за вказаний період не підлягає задоволенню.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. були скасовані відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року» щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. Саме з цього дня – з 22.05.2008 року, відповідно до ст. 152 Конституції України, Закон втратив чинність.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року є законною.
Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р.
Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, враховуючи те, що Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва діяло на підставі законів України та не є розпорядником коштів Державного бюджету України, суд не вбачає підстав для визнання відмови Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва щодо нарахування і виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по час звернення позивача до суду незаконною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням строків звернення до суду, за період часу з 04.12.2008 року по 31.12.2008 року.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2009 року по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по день постановлення судового рішення тобто по 19.02.2010р., суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, зокрема, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни підлягає частковому задоволенню, тому, задовольняючи позов в цій частині, суд зобов'язує Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 04 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року , з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010р. по 19.02.2010р.
Також суд дійшов до висновку про відмову в позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на правову допомогу в розмірі 300, 00 грн., оскільки згідно із ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та юридичною особою (адвокатським об’єднанням) чи безпосередньо адвокатом. Суд може, враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат.
Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначає суд відповідно до вимог постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справи і порядок їх компенсації за рахунок держави». Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною – граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2009 р. становить 605 гривень, з 01.04.2009 р. становить 625 грн.
Відповідно до п. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією при КМУ 01.10.1999р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтований за розміром.
При визначенні обгрунтованого розміру гонорару до уваги беруться такі фактори, як обсяг часу та роботи, які вимагаються для належного виконання доручення, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення для клієнта, роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт, особливі вимоги клієнта щодо строків виконання доручення, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката, витрати адвоката, пов’язані з виконанням процесуальних дій у справі (копіювання документів, ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів тощо).
Оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження кількості витраченого часу фахівцями в галузі права на надання правової допомоги в даній справі, тобто вимоги є необгрунтованими, суд вважає необхідним відмовити в цій частині позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 8, 9, ч. 1, 3 ст. 94, ч.2 ст.99, ч.1 ст.100, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 04 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по 19 лютого 2010р., з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
СУДДЯ:
Справа№2-а-141/1-2009 р.
У Х В А Л А
19 лютого 2010 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Беспалов О.О., вивчивши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва як адміністративного знаходиться зазначена адміністративна справа.
До початку судового розгляду справи від сторін надійшли письмові заяві, згідно яких сторони просять розглядати справу на підставі наявних в справі доказів без їх участі та участі їх представників в судовому засіданні.
Згідно з частиною 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 122 ч. 3, ст. 165 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни – розглядати в порядку письмового провадження .
СУДДЯ: