Справа № 2-2433/10

РІШЕННЯ

іменем України

(вступна та резолютивна частина)

06 грудня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                 Сеніна В.Ю.

при секретарі                                   Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа – Відділ у справах громадянства і міграції, реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та вселення, -

Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України суд проголошує вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 116, 155 ЖК України, ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст.ст. 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

                      Справа № 2-2433/10

РІШЕННЯ

іменем України

  06 грудня 2010 року  Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                 Сеніна В.Ю.

при секретарі                                   Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа – Відділ у справах громадянства і міграції, реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та вселення, -

в с т а н о в и в:

в січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа – Відділ у справах громадянства і міграції, реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення та вселення.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що йому належить 57/162 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.05.1983 р. На даний час за зазначеною адресою зареєстровані: позивач ОСОБА_1, його дочка ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 (колишня дружина) та син ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначаючи, що відповідач перешкоджає йому користуватися своєю власністю, оскільки не пускає його в будинок, просить визнать ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловою площею зазначеного будинку, виселити її з будинку та вселити його, ОСОБА_1, в будинок АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову в частині визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення заперечили, в частині вселення позивача не заперечили, зазначаючи, що перешкоди у вселенні та проживанні позивачу відповідач не чинить.

Третя особа – Відділ у справах громадянства і міграції, реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання явку свого представника не забезпечив, надіслав до суду заяву з проханням розглядати справу за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 57/162 частини будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.05.1983 р. На даний час за зазначеною адресою зареєстровані: позивач ОСОБА_1, його дочка – ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 (колишня дружина) та син ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 155 Житлового кодексу України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали показання, що неодноразово бачили позивача у будинку АДРЕСА_1, де він дружньо спілкувався з своєю донькою, а остання його годувала, купувала одяг, а сама ОСОБА_3 розповідала, що її мати – відповідач ОСОБА_2 не заперечувала, щоб ОСОБА_1 проживав в будинку.

За таких обставин, позов в частині вселення позивача до будинку АДРЕСА_1 є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, право на житлове приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї зберігається протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В судовому засіданні не встановлено та не доведено позивачем факт не проживання відповідача в будинку АДРЕСА_1, навпаки сторонами не заперечується, що відповідач постійно проживає у вказаному будинку та користується ним.

За вказаних обставин вимога щодо визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про виселення ОСОБА_2 із вказаного вище будинку за таких обставин.

 Відповідно до ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.  

Тобто для застосування норм зазначеної вище статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.  

Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовується судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.  

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно позивач неодноразово звертався до органів внутрішніх справ із заявами про те, що його дочка ОСОБА_3 та колишня дружина ОСОБА_2 незаконно виселили його з будинку АДРЕСА_1 та не пускають до зазначеного будинку, власником якого він є. Зазначені факти були предметом перевірки Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві та постановами від 22.12.2009 р., 09.04.2010 р. та 10.04.2010 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та зазначено про наявність цивільно-правового спору.

Крім того, із зазначеними заявами ОСОБА_1 звертався з приводу незаконного його виселення з будинку та перешкоджання у користуванні правом власності, хоча для застосування норм статті 116 ЖК України необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 систематично порушує правила співжиття, робить неможливим для інших проживання з нею в одному будинку, а також відсутні докази, які б підтверджували, що до відповідача попередньо застосовувались заходи громадського впливу.

Керуючись ст. 116, 155 ЖК України, ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст.ст. 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя