Справа № 11-676/2010                                             Головуючий у І інстанції –  Шипов І.М.

Категорія – ст. 409 КПК                                              Доповідач   – Карнаух А.С.

У Х В А Л А

И М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області  в складі:

головуючого судді – Навозенко Л.С.

суддів – Карнауха А.С., Оседача М.М.

з участю прокурора –  Біляковича О.В.

захисника – ОСОБА_1

особи, яка подала апеляцію – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 листопада 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

17 серпня 2010 року Новозаводським районним судом міста Чернігова кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 205 КК України, закрита на підставі  ст.ст. 1 п. „в”, 6, 12, 14 Закону України „Про амністію” від 12.12.2008 року. Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 скасований.

Дана постанова місцевого суду, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року, залишена без зміни, з рекомендацією місцевому суду вирішити питання про зняття арешту з майна ОСОБА_2 в порядку ст. 409 КПК України.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від
01 листопада 2010 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зняття арешту з належного йому майна.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції, врахувавши, що арешт на майно ОСОБА_2 був накладений органами іншої держави з метою забезпечення вироку в частині стягнення безпідставно отриманого доходу та можливої конфіскації майна, послався на ненадання ОСОБА_2 жодних доказів на підтвердження відшкодування заподіяної шкоди, оскільки закриття кримінальної справи на підставі Закону України „Про амністію” не звільняє особу від  відшкодування заподіяних збитків.

В поданій апеляції ОСОБА_2, вказуючи на незаконність постанови місцевого суду, внаслідок неповного вивчення матеріалів кримінальної справи і порушення норм кримінально-процесуального законодавства, просив її скасувати, та винести нову, якою зняти арешт з належного йому майна і заборону його відчужувати.

Обґрунтовуючи доводи апеляції, стверджував про відсутність в кримінальній справі до нього будь-якого позову. Також вказав на відсутність жодного процесуального документу про стягнення з нього матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію з викладених в ній підстав, захисника, думку прокурора котрий вважав апеляцію обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

За змістом пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за № 12 „Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

У відповідності до вимог статті 409-411 КПК України, суд, вирішує питання, зв’язані з виконанням вироку, зокрема про долю речових доказів, про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна.

Статтею 374 КПК України, встановлено, що вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов’язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Як вбачається із матеріалів справи, місцевий суд, в порушення вимог статті 374 КПК України, розглянувши лише заяву ОСОБА_2 про зняття арешту з належного йому майна, не виконав вказівки апеляційного суду та не вирішив питання, що до вжитих органом досудового слідства заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, що в свою чергу тягне за собою скасування постанови суду першої інстанції.

Прохання апелянта про винесення апеляційним судом постанови про зняття арешту та заборону його відчуження, не заслуговують на увагу за безпідставністю вимог, оскільки за змістом статей 409-411 КПК України, лише тільки суд, який прийняв рішення, може вирішувати питання пов’язані з його виконанням.

Враховуючи, що судом першої інстанції були допущені істоті  порушення вимог кримінально - процесуального закону, постанова підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в той же суд.

На підставі викладеного, керуючись статтями 365, 366, 367, 370, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 листопада 2010 рок, задовольнити частково.

Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від
01 листопада 2010 рок про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зняття арешту з належного йому майна, скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд.

СУДДІ:

             А.С. Карнаух Л.С. Навозенко М.М. Оседач