Справа № 2-203/1 за 2010 рік

                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                І  М Е Н Е М       У  К  Р А  Ї  Н И

                              (заочне)

    24 червня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

    головуючого                             судді Беспалова О.О.

    при секретарі                                        Кропивному Є.В.

    за участі представника позивача Зарицької О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  публічного  акціонерного  товариства "БМ Банк" до ОСОБА_2 про захист  ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

                                 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача. Свої вимоги мотивує тим, що 30 березня 2009 року, в Інтернет виданні "ГОВОРИ! ТЕБЯ УСЛЬІШАТ!" на сторінці   "Скандали"  розміщено інформаційний матеріал під заголовком "Новая услуга БМ банка - вежливое ограбление", автором якого є відповідач. 01  квітня 2009 року, в Інтернет виданні "УКРАЇНА КРИМІНАЛЬНАЯ" на сторінці "Скандали" розміщено інформаційний матеріал під заголовком "БМ Банк" циничная наглость московських проходимцев", автором якого є відповідач. 13 квітня 2009 року в Інтернет виданні "ГОВОРИ и ТЕБЯ УСЛЬІШАТ!" розміщено інформаційний матеріал під заголовком "Стоит ли жалеть банки, или как увеличить депозит вдвоє", автором якого є відповідач.

Відповідач, перекручуючи факти, за власними вимислами трактуючи листівку з новорічним вітанням, що надсилалась клієнтам ВАТ "БМ Банк", у вказаних матеріалах 1,2,3 банку та його керівництву інкримінує злочинну діяльність: - шахрайство,
вимагання, хабарництво.  Зокрема, Матеріалах 1, 2, містяться наступні вислови: "В поле нашего зрения попал "БМ Банк" - дочернее предприятие "Банка Москвы" который  своим вкладчикам, попавшимся на удочку красивой рекламы о стабильности банка и его "элитному" (московскому) происхождению, в выплате депозитов и процентов по ним решительно отказал. Зато прислал новогодние открытки! Ясное дело, что открытка подобного пошиба была воспринята вкладчиками жуликоватого банка как плевок в душу". "Очевидно, что идеологи "БМ Банка", и они же - авторы "идей с открытками", при помощи "поздравлений" решили разыграть карту упомянутого синдрома. И теперь, за неимением лучших идей и возможностей, пытаются "зомбировать" обманутых вкладчиков открытками - символами. Полагая, что в обмен на клочок бумаги нормальные люди "простят" банку жлобское поведение по не возврату депозитов (а вместе с ними - сорванные сделки, подорванное здоровье, смерть близких и родных, не получивших необходимой платной квалифицированной медицинской помощи).. И "войдут" в "трудное" положение банка, фактически залезшего в карман своих вкладчиков". "Мы предлагаем описанную разновидность "стокгольмского синдрома" в аспекте банковских отношений для точности классификации называть "синдром БМ Банка". Пожалуй, это единственный случай, когда наименование "БМ Банк" принесет хоть какую - то пользу обществу (и науке), позволив классифицировать и определять искусственно создаваемую психологическую привязанность жертвы - клиента банка по отношению к преступнику из числа банковского руководства. Единое, универсальное определение столь специфического явления, уверен, уже в самом ближайшем времени пригодится мировой криминологической общественности - ввиду массовости кампании банковского мошенничества на постсоветском (да и мировом) пространстве. Отметим: "синдром БМ Банка" - прекрасный инструмент для поправки собственного имущественного положения руководителями банка и менеджерами среднего звена. Тем упорным клиентам банка, на кого "синдром БМ Банка" не действует, и кто вопреки заверениям о "дружбе" все же проявляет активность в истребовании денег, сотрудники банка предлагают возвращать деньги но не просто- так, а за "откат" (то есть, обыкновенную взятку). Хочешь получить свои деньги, которые нам же доверил - плати "отступные"! А нет - радуйся красивой новогодней открытке и продолжай "дружить" с нами - практически официально заявляемая позиция "БМ Банка". "Ответ на самом деле - прост: во первых случаях под давлением обстоятельств вкладчики были вынуждены заплатить взятки за возврат своих же денег. Этой схемой грешит не только "БМ Банк", но и большинство банков на территории Украины".

"Ответы просты. Во-первых, в подобных случаях менеджмент банка "на местах", вдалеке от базовых акционеров (напомним, что центровым акционером "БМ Банка" является "Банк Москвы", у которого своих забот хватает, и который до поры до времени просто не знает о "местных проделках", хотя дочерняя структура активно и прикрывается имиджем "старшего брата"), думает о сегодняшнем дне и своем, личном кармане, не заботясь о судьбе именно банка ("кризис все спишет!.."). Во - вторых, каждый банк все же надеется на "синдром БМ Банка" - некоторая часть вкладчиков проявит психологическую зависимость, останется преданным клиентом и даже будет агитировать своих знакомых: "а мой банк, в отличие от соседнего, деньги вернул; не все, правда - часть (всего-то десять процентов, для хороших людей не жалко) пришлось занести председателю правления, поблагодарить, а они мне еще и открыточку прислали - помнят, любят, очень хороший и чуткий банк, всем рекомендую.".      "Да и сам «Банк Москвы" - украинская "дщерь", по нашему мнению, очень уж заигралась, надеясь на прикрытие своих криминальных "шалостей" со стороны "материнского предприятия".

В матеріалі 3,    містяться такі вислови (дослівно, мовою оригіналу): "Истинная суть всей этой возни с невозвратом депозитов очевидна, и в ряде случаев отдельные банки доходят до исключительного цинизма в объяснении мотивов своего поведения. Уже известный нам БМ Банк, во Львове очень за свои "проделки" и по нетрадиционной расшифровке аббревиатуры названий очень удачно в простонародье назваными "Банком Москалей" каждому посетителю, пришедшему за возвратом по вкладу "Свободные деньги" (не срочному ) поясняют примерно следующее: "Мы денег вам добровольно и "за спасибо" не отдадим, даже не надейтесь. Мы понимаем, что вы для нас уже потеряны навсегда, но, как говорится, с паршивой овцы хоть шерсти клок, и мы вас подоим напоследок...".

Под "доением" подразумевается требование "отката" за возврат депозита, что, заметим, именуется как вымогательство и наказывается согласно ст. 189 УК Украины.

Номинально (а часто и больше) это составляет сумму, тождественную начисленным процентам по вкладу (тоесть, вкладчик забирает лишь "тело" депозита, процентами "делясь" с банковскими менеджерами".

Інформація, яка викладена відповідачем в матеріалах 1,2,3 є цинічною та образливою, не відповідає дійсності, містить звинувачення у порушенні чинного законодавства, злочинній діяльності позивача, його учасника та керівництво банку. Відповідач   прийняв на себе суддівські функції, звинувачуючи в шахрайстві, вимаганні, хабарництві, чим ганьбить ділову репутацію банку, його учасника та керівництво. Звинувачення відповідача є безпідставними, а викладене в матеріалах 1,2,3 вважається таким, що наносить моральну шкоду позивачеві у вигляді приниження ділової репутації.

 Про спростування тверджень відповідача 11 жовтня 2008 року Правлінням Національного банку України видано Постанову "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" (надалі - Постанова № 319), якою, з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, постановлено запровадити додаткові заходи щодо діяльності банків.

Постановою № 319, у сфері проведення активно-пасивних операцій, банкам вказано виконувати свої зобов'язання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів (підпункт 2.4.). З метою недопущення дострокового зняття коштів банки мають проводити роз'яснювальну роботу зі своїми клієнтами. Активно проводити стимулюючу роботу із залученням готівки на депозити та пролонгації депозитних договорів. Виплати за умови настання строку згідно з договором здійснювати негайно.

04 грудня 2008 року, Правлінням Національного банку України видано Постанову "Про окремі питання діяльності банків" № 413 , якою скасовано Постанова № 319, але абзацом 5 пунктом 2 не допускається дострокове повернення коштів, розміщених вкладниками. В Листі від 06.12.2008р. № 22-310/946-17250 Національний банку України додатково застеріг банки щодо заборони дострокового повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи, а також вказує на неухильне виконання вимог Постанови № 413.

Керуючись ст. 6, 7, 15, 55 Закону України "Про Національний банк України" - на виконання своєї основної функції Національний банк України сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також в межах своїх повноважень, - цінової стабільності. НБУ серед інших функцій, проводить грошово-кредитну політику, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, здійснює банківське регулювання та нагляд. В межах повноважень Правління НБУ видає нормативно-правові акти Національного банку. Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. НБУ здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими особами та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ і економічних нормативів.

Згідно ст. 56 ЗУ "Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються Правлінням НБУ.

Відповідно до ст. 67 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоду належному веденню банківської діяльності.

За порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників Національний банк України має право застосовувати заходи впливу (ст. 73 ЗУ "Про банки і банківську діяльність").

Отже, дотримуючись вищевказаних приписів, дії позивача спрямовані виключно на нейтралізацію впливу зовнішньої фінансової кризи та захисту інтересів вкладників, відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів НБУ, які є обов'язковими для державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Отже, поширена відповідачем недостовірна інформація, несправедливо та безпідставно звинувачує позивача у злочинній діяльності. Все вищевказане, завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що позивач чинить аморально, порушує звичаї ділового обороту, не додержується Конституції і законів України. Негативні наслідки, спричинені позивачеві вищезазначеними діями відповідача, усвідомлені і сплановані ним, завдали значну моральну шкоду - втрати немайнового характеру внаслідок приниження його ділової репутації, тому позивач має підстави для захисту своїх інтересів в судовому порядку.

Зважаючи на вищенаведене, позивач вважає, що відповідач порушив його Конституційні права. В подальшому позивачем уточнено позовні вимоги. Заявлено визнати інформацію розповсюджену відповідачем недостовірною, а також такою, що порочить ділову репутацію позивача, його учасника і керівництво. Зобов'язати відповідача розмістити спростування оспорюваної недостовірної інформації в мережі Інтернет, в тих же Інтернет виданнях , не пізніше ніж через 1 місяць з дати вступу в силу рішення суду. Витрати, пов'язані зі спростуванням відомостей, поширених відповідачем покласти на відповідача. Стягнути з відповідача на користь позивача суму на відшкодування заподіяної моральної шкоди, в розмірі 1 600  грн. 00 коп., а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення викладені в позовній заяві та у разі неявки  відповідача винести по справі  заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення в пресу та рекомендованим листом, причини неявки суду не повідомив, що дає підстави до розгляду справи у його відсутність  та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу по наявним в матеріалах справи доказам, проти цього не заперечують, особи, що з'явились в судове засідання.  

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 30.03.2009, 01.04.2009 та 13.04.2009 за підписом відповідача розповсюджено зазначену у позові інформацію.

У ст. 299 ЦК України визначено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 273 Цивільного кодексу України діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права, закріпивши дане правило на рівні закону, держава тим самим ввела заборону будь-яким особам порушувати будь-яким способом особисті немайнові права інших осіб, відноситись до цих прав з повагою та не допускати неправомірних зазіхань на такі права.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.

 Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих  або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про інформаційні агентства" громадяни, юридичні особи, державні органи і органи місцевого самоврядування, а також їх уповноважені представники мають право вимагати від інформаційного агентства спростування розповсюджених про них відомостей, що не відповідають дійсності, принижують їх честь та гідність. Спростування здійснюється інформаційним агентством, яке розповсюдило таку інформацію. Інформація, що не відповідає дійсності, має бути спростована, як інформаційним агентством, так і розповсюджувачем цієї інформації.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про інформацію" порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну  або  кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення  законодавства  про  інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як, поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка  дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Великий юридичний словник тлумачить наступне: дія - один з видів юридичних фактів, являє собою такі факти, які залежать від волі людей, оскільки здійснюється ними. Дії поділяються на правомірні ( відповідність дії окремих громадян чи службових осіб вимогам норм права, а саме: прийняття на роботу, ВУЗ, вихід на пенсію, реєстрація шлюбу) та неправомірні ( всі види правопорушень).

З огляду на сукупність інформації поширеної відповідачем, суд не вбачає підстав вважати дані вислови оціночними судженнями, оскільки ОСОБА_2 повідомляє про незаконні дії позивача, хоча і не конкретизує їх. Дані відомості чітко висловлюють думку автора про порушення позивачем законодавства України, більш того містять інформацію про вчинення злочинів позивачем та іншими особами та містять фактичні дані про незаконні дії.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обов'язок доведення, що поширені відомості відповідають дійсності, покладається на відповідача. Позивач зобов'язаний довести лише факт поширення відомостей, які його порочать.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання  такими, що не відповідають дійсності, ганьблять ділову репутацію позивача відомостей розповсюджених позивачем підлягають задоволенню.

Оцінивши наведені позивачем доводи, наведені на спростування викладеної відповідачем інформації, суд приходить до висновку, що інформація викладена відповідачем, повинна бути спростована.

З огляду на те, що суд вживав заходи щодо розшуку засобів масової інформації в яких було розповсюджено спірну інформацію, але такі дії не дали позитивного результату, суд вважає, що обов'язок щодо спростування недостовірної інформації повинен бути покладений на відповідача.

Також, суд вважає за доцільне встановити місячний термін для спростування.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем розповсюдженням недостовірної інформації позивачу завдано моральної шкоди. Дану шкоду позивач оцінив у 1 600 грн. і суд погоджуючись з розміром відшкодування моральної шкоди визначає її у 1 600 грн.

Не підлягає задоволенню вимоги позивача про визнання спірної інформації такою, що порочить ділову репутацію учасника та керівництво позивача, оскільки відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, ні керівництво позивача, ні його учасник до суду з даним питанням не звертались.  

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В даному випадку підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ "БМ Банк" судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду, а саме підлягає стягненню з відповідача судовий збір у сумі 34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про інформацію", законом України "Про інформаційні агентства", Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 № 7, ст.ст. 23, 270, 273, 275, 277, 299 ЦК України, ст.ст.  10, 14, 60, 212- 215, 224-226 ЦПК України , -

         В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

 Визнати інформацію розповсюджену ОСОБА_2, а саме: (мовою оригіналу)

 «В поле нашего зрения попал «БМ Банк» - дочернее предприятие «Банка Москвы». Который своим вкладчикам, попавшимся на удочку красивой рекламы о стабильности банка и его «элитному» (московскому) происхождению, в выплате депозитов и процентов по ним решительно отказал. Зато прислал новогодние открытки! Ясное дело, что открытка подобного пошиба была воспринята вкладчиками жуликоватого банка как плевок в душу».

«Очевидно, что идеологи «БМ Банка», и они же - авторы «идей с открытками», при помощи «поздравлений» решили разыграть карту упомянутого синдрома. И теперь, за неимением лучших идей и возможностей, пытаются «зомбировать» обманутых вкладчиков открытками-символами. Полагая, что в обмен на клочок бумаги нормальные люди «простят» банку жлобское поведение по невозврату депозитов (а вместе с ними - сорванные сделки, подорванное здоровье, смерть близких и родных, не получивших необходимой платной квалифицированной медицинской помощи)... И «войдут» в «трудное» положение банка, фактически залезшего в карманы своих вкладчиков».

«Мы предлагаем описанную разновидность «стокгольмского синдрома» в аспекте банковских отношений для точности классификации называть «синдром БМ Банка». Пожалуй, это единственный случай, когда наименование «БМ Банк» принесет хоть какую- то пользу обществу (и науке), позволив классифицировать и определять искусственно создаваемую психологическую привязанность жертвы - клиента банка по отношению к преступнику из числа банковского руководства. Единое, универсальное определение столь специфического явления, уверены, уже в самом ближайшем времени пригодится мировой криминологической общественности - ввиду массовости кампании банковского мошенничества на постсоветском (да и мировом) пространстве.

Отметим: «синдром БМ Банка» - прекрасный инструмент для поправки собственного имущественного положения руководителями банка и менеджерами среднего звена.

Тем упорным клиентам банка, на кого «синдром БМ Банка» не действует, и кто вопреки заверениям о «дружбе» все же проявляет активность в истребовании денег, сотрудники банка предлагают возвращать деньги но не просто так, а за «откат» (то есть, обыкновенную взятку).

Хочешь получить свои деньги, которые нам же доверил - плати «отступные»! А нет - радуйся красивой новогодней открытке и продолжай «дружить» с нами - практически: официально заявляемая позиция «БМ Банка».

- «Ответ на самом деле - прост: в первых случаях под давлением обстоятельств вкладчики были вынуждены заплатить взятки за возврат своих же денег. Этой схемой грешит не только «БМ Банк», но и большинство банков на территории Украины».

«Ответы просты. Во-первых, в подобных случаях менеджмент банка «на местах», вдалеке от базовых акционеров (напомним, что центровым акционером «БМ Банка» является «Банк Москвы», у которого своих забот хватает, и который до поры до времени просто не знает о «местных проделках», хотя дочерняя структура активно и прикрывается имиджем «старшего брата»), думает о сегодняшнем дне и своем, личном кармане, не заботясь о судьбе именно банка («кризис все спишет!..»).

Во-вторых, каждый банк все же надеется на «синдром БМ Банка» - некоторая часть вкладчиков проявит психологическую зависимость, останется преданным клиентом и даже будет агитировать своих знакомых: «а мой банк, в отличие от соседнего, деньги вернул; не все, правда - часть (всего-то десять процентов, для хороших людей не жалко) пришлось занести председателю правления, поблагодарить, а они мне еще и открыточку прислали - помнят, любят, очень хороший и чуткий банк, всем рекомендую...».

«Да и сам «Банк Москвы» - украинская «дщерь», по нашему мнению, очень уж заигралась, надеясь на прикрытие своих криминальных «шалостей» со стороны "материнского" предприятия".

«Истинная суть всей этой возни с невозвратом депозитов очевидна, и в ряде случаев отдельные банки доходят до исключительного цинизма в объяснении мотивов своего поведения. Уже известный нам "БМ Банк", во Львове очень за свои «проделки» и по нетрадиционной расшифровке аббревиатуры названия очень удачно в простонародье названный «Банком Москалей» каждому посетителю, пришедшему за возвратом по вкладу «Свободные деньги» (не срочному !) поясняют примерно следующее:

«Мы денег вам добровольно и «за спасибо» не отдадим, даже не надейтесь. Мы понимаем, что вы для нас уже потеряны навсегда, но, как говорится, с паршивой овцы хоть шерсти клок, и мы вас подоим напоследок...»

Под «доением» подразумевается требование «отката» за возврат депозита, что, заметим, именуется как вымогательство и наказывается согласно ст. 189 Уголовного кодекса Украины.

Номинально (а часто и больше) это составляет сумму, тождественную начисленным процентам по вкладу (то есть, вкладчик забирает лишь «тело» депозита, процентами делясь» с банковскими менеджерами)» недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію публічного акціонерного товариства "БМ Банк".

Зобов'язати ОСОБА_2 розмістити спростування вказаної інформації в мережі Інтернет в інтернетвиданнях www.cripo.com.ua, www.govori.info, не пізніше ніж через місяць з дати набрання рішенням законної сили.

Витрати пов'язані із спростуванням вказаних відомостей покласти на  ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "БМ Банк" моральну шкоду у сумі 1 600 грн. та 64 грн. судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення суду та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя: