Справа № 2-а-410/1 за 2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Беспалова О.О.
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
04 лютого 2010 року позивач звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2009 року, визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування і виплати їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року та зобов'язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки, відповідно до здійсненних нею розрахунків, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, однак до цього часу призначена на підставі наведеного Закону державна соціальна допомога позивачу не виплачується, тому вона вимушена звернутись за захистом своїх інтересів до суду, та просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав за період з 01.01.2006 року до 31.12.2009 року, та зобов'язати відповідача виконати вимоги діючого законодавства шляхом нарахування та виплати недоплаченої їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки.
В судове засідання позивач не з’явилась, від неї надійшла письмова заява, в якій просить справу розглянути без її участі, на підставі наявних в справі доказів, позовні вимоги, які викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі, просить поновити їй строк позовної давності, визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування і виплати їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року та зобов'язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки.
Представник відповідача до суду не з’явився, надав суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечує в повному обсязі. Також, представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що, у відповідності до положень ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, просив справу розглядати в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідну відмітку в пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, зокрема, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.08р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006 р. - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Необізнаність позивача та постійні суперечності в законодавстві не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась з даним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва як адміністративного лише 04 лютого 2010 року.
Тому, суд вважає, що вимога позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. та зобов'язання відповідача до вчинення перерахунку за вказаний період не підлягає задоволенню, а позовні вимоги про здійснення відповідачем перерахунку та виплати соціальної допомоги за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року підлягають задоволенню частково, за період з 04.02. 2009 року по 31.12.2009 року.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. були скасовані відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року» щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня зазначений закон втратив чинність.
Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст. 6 закону України " Про соціальний захист дітей війни" не зупинено, тому розрахунок повинно бути проведено відповідно до норм базового закону. Судовим рішенням вирішуються спірні правовідносини, які виникли до та на момент постановлення такого рішення.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року є законною.
Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р.
Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
В ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та в абзаці 1 п. 2 Постанови КМУ від 17.07.2003р. № 1078 зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії та ін. Відповідно до ч.5 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та згідно абзацу 1 п.4 Постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 зазначено, що індексації підлягають грошові доходи у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Також згідно абзацу 3 п.4 Постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 зазначено, що в межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат). Враховуючи, що розмір пенсії позивача перевищує прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, то проведення індексації надбавки "дитині війни" згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та згідно Постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078 є неправомірною та безпідставною.
Крім того, враховуючи те, що Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва діяло на підставі законів України та не є розпорядником коштів Державного бюджету України, суд не вбачає підстав для визнання відмови Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва щодо нарахування і виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по час звернення її до суду незаконною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період часу з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009р. проте з урахуванням вже проведених виплат відповідачем.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни підлягає частковому задоволенню, тому, задовольняючи позов в цій частині, суд зобов'язує Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди вказані вище тобто, в межах строків, визначених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідачів вчиняти будь-які дії в подальшому, оскільки вирішення спірних питань на майбутнє чинним КАС України не передбачено.
Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007р., ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ст.8, 9, ч.2 ст.99, ч.1 ст.100, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Держаного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. судового збору.
Постанову може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Апеляційного суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого законодавством України, якщо таку заяву не було подано.
Суддя:
Справа№2-а-410/1-2010 р.
У Х В А Л А
02 квітня 2010 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Беспалов О.О., вивчивши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва як адміністративного знаходиться зазначена адміністративна справа.
До початку судового розгляду справи від сторін надійшли письмові заяві, згідно яких сторони просять розглядати справу на підставі наявних в справі доказів без їх участі та участі їх представників в судовому засіданні.
Згідно з частиною 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 122 ч. 3, ст. 165 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни – розглядати в порядку письмового провадження.
СУДДЯ: