Справа № 2-30\10

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року  Ленінський районний суд міста Севастополя в складі  

 головуючого судді - Пузіної В.І.,

при секретарі – Поліщук О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач 30.01.2007 року звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що 02.09.2005 року уклав з відповідачем договір, за яким подарував належну йому кімнату 6\2-4 площею 9,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Доводить, що при укладенні угоди його волевиявлення не було вільним, оскільки відповідач погрожував йому фізичною розправою, психічно впливав на його психіку, навмисно споював спиртними напоями. Просить визнати недійсним договір дарування.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пояснив, що між ним та позивачем була домовленість про купівлю-продаж його кімнати, але договір укласти не вдалось, оскільки не було згоди інших співвласників квартири, тому вони домовились оформити договір дарування, але 6000 доларів США за кімнату він позивачу сплатив. Заперечує зі свого боку погрози розправою чи якісь інший вплив, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України, зокрема волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був власником кімнати 6\2-4 площею 9,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.

02.09.2005 року під впливом насильства ОСОБА_1 був укладений договір дарування кімнати ОСОБА_2.(а.с. 5).

 Сторони були попереджені судом про обов’язок, згідно зі ст.. 27 ч.2 ЦПК України, для підтвердження своїх вимог чи заперечень подати усі наявні у них докази. Суд на підставі ст.. 10,11,60 ЦПК України, а саме керуючись принципами змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, розглянув позовні вимоги в межах заявленого і на підставі доказів, які представлені кожною стороною.

Позивачем заявлено, що підставою недійсності договору дарування є його вчинення під впливом насильства (ст. 231 ЦК України), яке виразилось в тому, що відповідач через своїх знайомих спонукав його вчинити договір дарування шляхом висловлювання погроз життю та здоров’ю позивача, споюванням спиртними напоями.

З пояснень свідка ОСОБА_3, з якою разом проживав позивач з березня 2005 року,  вбачається, що ОСОБА_1 не мав наміру дарувати свою кімнату стороннім людям. Свідок зі слів позивача підтвердила, що його переслідували троє чоловіків (ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_7), які погрозами та спаюванням вимагали продати його кімнату. Він їй зізнався, що підкорився погрозам, та підписав дарчу. Коли отямився, побачив власні речі у неї вдома, а в своїй кімнаті чужу жінку, звернувся до міліції.

Свідок ОСОБА_5 пояснила,  що ті ж самі люди (на ім’я ОСОБА_9 і ОСОБА_4) змусили її продати свою квартиру і тимчасово поселили до кімнати позивача.

З пояснень свідка ОСОБА_6, який є колишнім начальником позивача, вбачається, що зі слів ОСОБА_1 він знає, що позивачу погрожували фізичною розправою, якщо він не продасть свою кімнату, а після підписання угоди, грошей не дали.

В матеріалах справи мається постанова ст. слідчого СВ Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі від 11.10.2020 року про закриття кримінальної справи, порушеної за заявою ОСОБА_1 про заволодіння кімнатою шляхом омани, по ст. 190 ч.2 КК України.  З даного документу вбачається, що допитаний в якості потерпілого  ОСОБА_1 пояснив, що він боявся за своє життя та здоров’я, оскільки з 24.08.2005 року кожний день йому погрожували насильством ОСОБА_4, ОСОБА_9 і ОСОБА_7  і вимагали продати належну йому кімнату, спаювали його і переконували в необхідності укласти угоду. 02.09.2005 року вони привезли його до нотаріуса в стані алкогольного сп’яніння і він підписав договір дарування, оскільки до входу до нотаріуса йому знов погрожували і відібрали особисті документи.

Знаходження позивача в незвичному стані при підписанні договору дарування підтверджується висновком експерта, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 132-133).

Згідно висновку психолого-психіатричної експертизи (а.с. 99-102) позивач не позбавлений можливості контролювати свою поведінку, керувати своїми діями, але експертами відмічаються органічні зміни головного мозку позивача щодо знижки загальних пізнавальних функцій пам’яті, мислення, уваги; встановлені елементи деградації особистості за алкогольним типом;  в суб’єктивно складних стресових становищах позивач схильний до пасивності у відношенні до проблеми, нерішучості в прийнятті рішення, залежної позиції, соціальної податливості, реакціям страху.

Суд визнає, що дарування незнайомому чоловіку, якого позивач бачив вперше у нотаріуса, кімнати (єдиного житла, яке він мав)  не відповідає інтересам позивача.

Доводи відповідача про те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, суд  вважає недоведеними, оскільки ОСОБА_2 не надано допустимих доказів того, що передав ОСОБА_1 кошти за придбану кімнату.

Аналіз зібраних доказів в їх сукупності, а також індивідуально-психологічні особливості позивача свідчать про те, що спірний договір дарування він вчинив під впливом насильства, яке виразилось в застосуванні психічного тиску та погроз завдання шкоди здоров’ю та життю позивача, що відповідно до ст. 231 ЦПК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

На підставі ст. 202, 203, 215,231 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування кімнати 6\2-4 площею 9,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8  02.09.2005 року за реєстром № 5894.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя   -