Справа № 2-457\10

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі

головуючого судді – Пузіної В.І.

при секретарі – Поліщук О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” (ПАТ „Банк Форум”) про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними, за зустрічним позовом ПАТ „Банк Форум” до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору, стягнення боргу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в квітні 2009 року звернувся до суду з позовом , посилаючись на ЗУ „Про захист прав споживачів”, вказує, що 09.07.2007 року між ним та відповідачем в особі Севастопольської філії банку був укладений кредитний договір на суму 980000 доларів США зі сплатою 13% річних з терміном повернення до 09.07.2017 року. Оскільки курс долара до національної валюти на час укладання договору був 5,05, а згодом зріс на 52,53%, а сторони були не в змозі передбачити це, просить змінити умови договору щодо визначення курсу валюти договору за ставкою, що діяла на час укладення договору. Також вказує, що відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору і безпідставно підвищив процентну ставку за договором. На підставі ст. 1056-1ЦК України просить визнати такі дії банку незаконними, а умови договору щодо можливості підвищення в односторонньому порядку процентної ставки недійсними. Також позивач вбачає неузгодженість умов договору і просить визнати недійсним перше речення п. 2.3, п. 5.2 кредитного договору а також додаток 1(графік) до нього, зокрема обов’язок сплачувати кредит за графіком, а не до дати, обумовленою договором (09.07.2017р.). Крім того, вказує, що банк за договором кредиту видав не повну суму, передбачену цим договором, недоплата складає 66973 долара США, а прострочення складає з 28.12.2008 року по 26.01.09 р. по 450 доларів США в день, з 27.01.09 р.  по день ухвалення рішення по 2009,19 доларів США в день.

27.10.2009 року позивач позов уточнив,  посилаючись на те, що відповідач при укладенні з ним кредитного договору не мав індивідуальної ліцензії НБУ на вчинення операції, пов’язаної з видачею кредитів в іноземній валюті, тому просить визнати кредитний договір, укладений між ним та відповідачем 09.07.2007 року недійсним, а також визнати недійсним договір іпотеки, як такий, що  був укладений в порядку забезпечення виконання недійсного кредитного договору. Враховуючи, що нові вимоги поглинають раніше заявлені, первісні вимоги позивач не підтримує внаслідок їх зміни на нові.

Представник відповідача підтвердив обставини укладення кредитного договору та договору іпотеки, однак вимоги позивача не визнав, подав зустрічний позов, в якому вказує, що позичальнику було видано 913027 доларів США з передбачених договором 980000 доларів США, однак ОСОБА_1 порушені умови договору – не виконуються платежі згідно затвердженого сторонами графіку. З врахуванням уточнень зустрічного позову, остаточно просить:  достроково розірвати кредитний договір, укладений між банком та ОСОБА_1, стягнути з позичальника заборгованість за вказаним договором в сумі 1042755,84 дол. США, що по курсу НБУ складає 8344549,33 грн., неустойку в сумі 619379,62 грн.

Позивач зустрічний позов не визнав

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов не знайшов свого підтвердження, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком „Форум” 09.07.2007 року укладений кредитний договір № 0121\07\21-CLb (а.с. 18-19), за умовами якого  банк відкриває позичальнику кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 980000 грн. строком по 09.07.2017 року зі сплатою 13% річних. Згідно п. 2.3. ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком (додаток 1 до договору). Відповідно до п. 5.2 договору банк має право змінити процентну ставку за користування кредитними коштами, для чого зобов’язаний надіслати позичальнику відповідне повідомлення. В разі незгоди зі зміною процентної ставки позивальник повинен повернути кредитні кошти та сплачує нараховані проценти. Згідно п. 5.3. в разі порушення позичальником умов договору, зокрема неналежне виконання зобов’язання по поверненню суми кредиту, сплати процентів та інших зобов’язань, банк припиняє кредитування, а позичальник повертає кредитні кошти та сплачує проценти і можливі штрафні санкції. Нарахування неустойки, штрафу, пені за неналежне виконання зобов’язання передбачено п. 3.2.6 , 4.1, 4.4 договору.

09.07.2007 року між сторонами у справі укладений іпотечний договір.

Назву АКБ „Форум” змінено на ПАТ „Банк Форум” (а.с. 286).

Згідно наданого відповідачем розрахунку (а.с. 242)  позичальник  з березня 2009 року  допускає прострочення виконання зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого банком нараховані штрафні санкції, згідно умов договору, і остаточна заборгованість складає: сума боргу та проценти – 1042755,84 дол.США, що відповідає 8344549,33 грн.; неустойка – 619379,62 грн.

При вирішенні питання про визнання кредитного договору недійсним суд враховує вимоги законодавства, що стосуються його чинності, передбачені як ЦК України (ст. ст. 1048-1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це: досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю; сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Підставою для визнання спірного кредитного договору недійсним позивачем заявлена невідповідність його умов загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (ст. З ЦК України), а також ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору через застосування для визначення боргу, відсотків за користування кредитом грошового еквівалента гривні до долара США, а відтак покладання, на думку позивача, усіх ризиків знецінення національної валюти на позичальника. Також обґрунтування доповнені тією обставиною, що банк не мав індивідуальної ліцензії на вчинення угоди з використанням іноземної валюти.

Однак суд враховує, що у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті. Крім того, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач. Про роз'яснення позичальникові інформації про можливі валютні ризики перед укладенням договору йдеться і в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд також враховує, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається   на  всій  території  України,   однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

-     неторговельні операції з валютними цінностями;

1.   -     операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

2.   -     ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

1.   -     залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

2.   -     залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

3.   -     інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу   на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Відповідач АКБ „Формум” отримав ліцензію на право здійснювати такі операції 31.01.1994 року (а.с. 285).

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі,   то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Враховуючи наявність у банку відповідної генеральної ліцензії та дозволу (а.с. 284, 285), суд вважає, що укладення спірного кредитного договору у валюті не суперечило вимогам чинного законодавства України, тому у суду немає підстав задовольняти зустрічний позов про визнання договору недійсним, в тому числі й іпотечного договору.

Щодо вимог зустрічного позову, то суд зазначає наступне.

Статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною; інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Суду доведений факт істотного порушення позичальником умов договору: несплата з березня 2009 року щомісячних платежів, утворення заборгованості, що є підставою для дострокового повернення кредиту та розірвання договору.

Абз. З п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). У зв'язку з цим суд вважає, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Враховуючи викладене, суд на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що остаточні позовні вимоги позивача не є доведеними, а зустрічний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в розмірі: сума боргу та проценти – 1042755,84 дол.США, неустойка – 619379,62 грн.

Згідно з ст. 217 ЦПК України суд при ухваленні рішення може визначити порядок його виконання. Враховуючи, що примусове виконання рішення суду в іноземній валюті може стати неможливим, суд вважає можливим в такому випадку стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з кредитним договором в національній валюті в сумі, визначеній позивачем за зустрічним позовом, 8344549,33 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України  з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ПАТ „Банк Форум” судові витрати: судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі ст. 203, 651, 1054 ЦК України, ст.. 2,47,49 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”, керуючись ст.. 10,11,60,88, 212-215,217 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” (ПАТ „Банк Форум”) про визнання кредитного договор та іпотечного договору недійсними – відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Розірвати кредитний договір № 0121\07\21-CLb, укладений 09.07.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ „Форум”.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” (ПАТ „Банк Форум”)  заборгованість за кредитним договором № 0121\07\21-CLb в сумі 1042755,84 доларів США, неустойку в сумі 619379,62 грн., у повернення судових витрат 1820 грн.

В разі неможливості стягнення в іноземній валюті, стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” (ПАТ „Банк Форум”)  заборгованість за кредитним договором № 0121\07\21-CLb в сумі 8344549,33 грн., неустойку в сумі 619379,62 грн., у повернення судових витрат 1820 грн., всього стягнути 8965748,95 грн.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя  –