Справа № 2”а”-763                     2010 року

П О С Т А Н О В А

                І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 17 листопада 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

 в складі:    головуючого – судді  Прокулевича В.С.

                  при секретарі  Крисюк Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Уманському районі про перерахунок пенсії по інвалідності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про перерахунок пенсії по інвалідності, посилаючись на те, що він є інвалідом IIІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

У відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче: - по другій групі інвалідності – восьми мінімальних пенсій за віком, а по третій групі інвалідності, що стосується безпосередньо позивача – шести мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону України №796-ХІІ особам, віднесеним до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяному здоров’ю в розмірі по третій групі інвалідності – 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.67 Закону України №231-У «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності до вимог ст.54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 і в цьому випадку перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечити рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до вимог Закону України „Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум – застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України і законів України. Відповідно до ст.19 Закону України «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами визначається мінімальний розмір заробітної плати, в тому числі і мінімальний розмір пенсії за віком.

Отже його пенсія зі всіма надбавками повинна нараховуватись: МП*6+(50%МП).

В зв’язку з тим, що розмір фактично виплачуваної йому пенсії був значно нижчий від необхідної, тому він звернувся до Управління ПФУ в уманському районі із заявою про перерахунок його пенсії.

Однак Управління ПФУ в Уманському районі відмовило зробити перерахунок його пенсії, посилаючись на Постанову КМУ №523 від 30.05.1997 року, на Постанову КМУ №1 від 03.01.2002 року, на Постанову КМУ №894 від 13.07.2004 року, на Постанову КМУ №1293 від 27.12.2005 року та на Постанову КМУ №530 від 22.05.2008 року і ч.4 ст.54 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими ніби то встановлений розмір для розрахунку пенсій і згідно з якими нібито визначені розміри мінімальної пенсії для інвалідів ЧАЕС, а також на Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік», а відповідно до вищенаведених ПФУ Постанов та законів позивачу пенсія перерахована бути не може, тому в нього й виникло питання для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі та просив визнати неправомірними відмову Управління ПФУ в Уманському районі Черкаської в перерахунку йому пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.ст.50, 54, 67 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та ст.13 Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року та зобов’язати Управління ПФУ в Уманському районі Черкаської області здійснити йому перерахунок пенсії по інвалідності з 1 жовтня 2010 року та виплатити йому недорахованої суми пенсії, починаючи з 1 жовтня 2009 року.

Представник відповідача УПФУ в Уманському районі позов не визнав і пояснив, що позивачу призначена пенсія як інваліду IIІ групи, внаслідок захворювання, що пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" і від 16.07.2008 № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Відповідно до ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розміри пенсій зазначеним особам визначені ст.ст.50,54 зазначеного Закону. При цьому ст.54 Закону встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведеною нормою Закону питання обчислення пенсії за цим Законом віднесені до відома Кабінету Міністрів України.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, та здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про пенсійне забезпечення" до відання Кабінету Міністрів України належать питання, пов’язані з реалізацією і додержання гарантій, передбачених пенсійним законодавством.

Крім того, такі повноваження узгоджуються з нормами ст.62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" де зазначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Доводи щодо звуження Кабінетом Міністрів України існуючих конституційних прав та свобод позивача не відповідають дійсності, оскільки Конституцією України розмір пенсії позивача не визначається, а забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту покладено на Кабінет Міністрів України, тому, приймаючи постанови від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654 Кабінет Міністрів України діяв в порядку, в межах і спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 № 1261.

Відповідно до п.15 даного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління.

Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні і реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується КМУ.

П.9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Постанови КМУ від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654 є діючими нормативними актами обов’язковими до виконання управлінням Пенсійного фонду України в Уманському районі.

Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано   в ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зважаючи на ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Крім того, 19.05.2009 року Конституційним Судом України винесено ухвалу № 27-у/2009 (у справі за зверненням Пенсійного фонду України з клопотанням про надання офіційного тлумачення терміна "мінімальна пенсія за віком" та терміна "мінімальний розмір пенсії за віком", використаного в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування") у якій КСУ дійшов висновку, що у ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці 1 ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто непоширенням мінімального розміру пенсії за віком на правовідносини, що виникають на підставі інших законів.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за цим Законом за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1)пенсія за віком;

2)пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3)пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення пенсії особам, на яких розповсюджується Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вирішено у законодавчому порядку.

Крім того,  відповідно до ч. 1 ст.99 КАС України  адміністративний позов  повинен бути поданий  в межах строку звернення до  адміністративного суду, а ч. 2 ст. 99 КАС України  встановлює шестимісячний строк  для звернення, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або  повинна була дізнатися про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів. Позивачем було пропущено  строки звернення  до адміністративного суду. Відповідно до ст. 100 КАС  України  пропущення строку  звернення  до адміністративного суду  є підставою для  відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо  на цьому наполягає одні із сторін, а  Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі  Черкаської області на цьому наполягає.

Враховуючи наведене представник відповідача Звіздовська Л.П. стверджує, що дії управління ПФУ в Уманському відповідають чинному законодавству та вчинені у межах і відповідно до законів України, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ПФУ в Уманському районі про перерахунок раніше призначеної державної пенсії, виплату якої передбачено ст.54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ). Позивач зазначав, що він отримує цю пенсію як інвалід IIІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Посилаючись на те, що розмір призначеної та виплачуваної йому пенсії є меншим, ніж установлено Законом № 796-ХІІ, і на відмову Управління ПФУ Уманського району привести його у відповідність із цим Законом, ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначене порушення, шляхом проведення відповідного  перерахунку.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно  є інвалідом IIІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений   до 1  категорії   осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону № 796-ХІІ, розрахунок цієї пенсії позивачу Управління ПФУ провело виходячи з розміру  встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої ст.54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, котрі втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік і береться за основу при визначенні мінімального розміру пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.54 Закону № 796-ХІІ. Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-ІУ, на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Щодо строків звернення до суду, то суд виходить із того, що в даному випадку не має підстав для застосування вимог ст.99 КАС України, а тому позивач не пропустив строку звернення до суду з даним позовом, оскільки суд задовольняє позовні вимоги позивача в межах шестимісячного строку з моменту звернення позивачем до суду.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.ст.6,9-12,70,71,158-163 КАС України, на підставі ст.ст. 50, 54, 67 п.3, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 8, 19, 22, 55, 95 Конституції України, суд,  -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області щодо відмови зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 -  неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Уманському  районі Черкаської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року в межах шестимісячного терміну.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, через Уманський міськрайонний суд, протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий