Справа № 2-703/2010

                                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року                     Цюрупинський районний  суд

                                                                                                       Херсонської області

в складі: судді                             Заславець Н.В.

при секретарі                             Бондаревій Т.К.

за участю сторін  ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників  сторін  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Цюрупинську в залі суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання  у зв*язку з його невиконанням,-

                        ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання з підстав його неналежного виконання. У ході розгляду справи позивач доповнила позовні вимоги, просила розірвати договір та повернути їй відчужений будинок з визнанням за нею права власності.

      В судовому засіданні позивач позов підтримала, суду пояснила, що  вона є людиною похилого віку, інвалідом першої групи по зору, потребує  постійного стороннього догляду.  Дітей у неї немає, є племінниця, яка проживає за межами області. Тому у лютому 2007 року між нею та її сусідкою  ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений нотаріально. За умовами договору відповідач взяла на себе зобов’язання  забезпечувати її утриманням та доглядом довічно: забезпечити харчуванням, медикаментами, необхідним майном,  лікуванням та допомогою і житлом із збереженням за нею права  безпоплатного пожиттєвого проживання у будинку, який вона передала на праві власності відповідачу. Вартість довічного  матеріального утримання ними визначена у 150 гривень щомісячно. Протягом двох років між ними було все добре і вона не має претензій щодо неналежного догляду. Однак з 2009 року у неї погіршився стан здоров*я , їй стало зовсім важко виконувати хатню роботу, готувати їжу.  Відповідач на цей час перестала належним чином виконувати свої обов*язки, по декілька днів не провідувала її, не надавала реальної допомоги у готуванні їжі, у прибиранні, не утримувала житло в належному стані. Натомість вона передавала відповідачці свої доходи від оренди земельних паїв, остання за її кошти купувала для неї овочі та фрукти та наймала транспорт для доставки у лікарню, вона давала гроші і на ліки. У лютому 2010 року відповідач декілька днів до неї не приходила, вона упала, втратила свідомість і пролежала в нетопленій хаті, поки сусіди не викликали лікаря та повідомили відповідача. Після цього вона виказала претензії  ОСОБА_2 і сказала, що хоче розірвати їх договір, після чого відповідач взагалі відмовилася від виконання своїх обов’язків, і з того часу не провідувала її і не надавала ніякої допомоги – ні матеріальної, ні фізичної. Тому вона просить розірвати договір  між ними  з підстав неналежного виконання та повернути їй у власність житловий будинок в АДРЕСА_1, який був предметом їх договору.

           Представники позивача підтримали позицію позивача та пояснили, що підставою для розірвання договору довічного утримання є неналежне виконання своїх обов’язків набувачем. При цьому ОСОБА_4 поясниа, що є племінницею позивача і остання через сусідів викликала її з проханням знайти іншу людину для догляду, оскільки відповідач не виконує свої обов*язки належним чином.

           Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення на позов. Окрім того, пояснила суду, що виконувала свої обов’язки належним чином і надавала  необхідну допомогу, готувала їжу, спеціально для позивачки годувала в господарстві козлика на м’ясо, ремонтувала її будинок, забезпечувала лікуванням, допомогла у оформленні їй інвалідності,  оборобляла присадибну ділянку. Вважає, що причиною погіршення їх стосунків є бажання племінниці позивачки продати будинок, яка і вмовила її  спочатку  заявити до неї претензії щодо неналежного виконання  догляду, а потім  звернутися до суду. Визнала, що у лютому 2010 року між нею і позивачем дійсно відбувся конфлікт, після чого з березня 2010 року вона припинила надавати їй допомогу. Позов не визнає тому, що  витратила на позивачку багато коштів і при цьому остання знеславила її в селі, розповідаючи всім, що вона за нею погано доглядала, з чим вона не згодна.

    Представник відповідача ОСОБА_5 надала аналогічні пояснення на підтвердження позиції своєї довірительки і пояснила, що основною причиною заявленого позову є бажання родички позивача розпорядитися майном останньої, оскільки ОСОБА_2 фактично надавала допомогу одинокій бабі з 2001 року при відсутності будь-якого договору. У задоволені позову просила відмовити.

          Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду показали, що вони проживають безпосередньо по сіусідству з позивачем і їм відомо, що останні два роки  відповідач  перестала належним чином доглядати за ОСОБА_1, останній приходилося  всліпу собі готувати їжу, при необхідності відвідин лікаря ОСОБА_2 за бабину пенсію наймала транспорт, засаджувала присадибну ділянку, а  картоплю купувала за гроші баби, хоча та віддавала їй зерно та муку, що отримувала за майнові паї. Відповідач   взимку сиділа закритою на навісний замок, жила у котельні, де спала на тапчані при відсутності білизни. Двір не прибирався від снігу, так що баба не могла вийти у двір. Фактично відповідач мала щодня провідувати бабу та допомагати їй приготувати їжу, випрати білизну, прибрати,  чого не було. Такі відвідини могли бути 2-3 на тиждень не більше. Про ці обставини вони знають як зі слів ОСОБА_1, яка щоденно в погожі дні сиділа біля їх двору на лавці та розповідала про своє життя-буття, так і бачили особисто, оскільки огорожа між їх дворами із сітки-рабиці. Взимку вони провідували бабу. Спочатку ОСОБА_1 захищала ОСОБА_2, говорила, що тій ніколи прийти, зайнята городом, власною сім*єю.  Однак бабі з віком все важче було обходити себе і  це призвело до того, що в лютому чи березні 2010 року, після того, як баба упала і потрапила до лікарні, вона зверталася до них з проханням викликати племінницю, оскільки була невдоволена діями відповідача, що вони й зробили.      

             Свідки  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду показали, що проживають  по сусідству  між дворами позивача та відповідача і на протязі останніх років неодноразово бачили, як ОСОБА_2 тричі на день ходила до баби  з їжею, взимку з чоловіком знімали сніг з даху будинку та прочищали двір, наймали водія  і возили бабу до лікаря. При цьому показали, що їм невідомі умови договору і не знають чи виконувала ОСОБА_2 взяті на себе зобов*язання у повному обсязі та чи надавала  бабці матеріальну допомогу на обумовлену в договорі суму.

             Свідок ОСОБА_10 суду показала, що неодноразово вела бесіди з відповідачкою, яка розказувала їй про свій догляд за ОСОБА_1, а також зі свого двору бачила, як остання провідувала бабу, носила їй їжу, вона знає, що та забезпечувала її продуктами харчування, зокрема м’ясом, свіжими овочами. При цьому показала, що не бувала в будинку у позивачки та не бачила в якій обстановці та проживає і їй конкретно невідомо про виконувану роботу по догляду: чи прибирала, прала білизну.

             Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши отримані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

     Судом встановлено, що позивач являється інвалідом першої групи  за загальним захворюванням ( по зору) безстроково, що підтверджено висновком МСЕК від 29.05.2001 року, і потребує догляду. 15 лютого 2007 року між сторонами було укладено договір довічного утримання, за яким позивач передала у власність відповідача житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 64387 гривень. Договір посвідчено приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Басовим О.М. за реєстром №305, на будинок нотаріусом накладено заборону щодо його відчуження відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відуження об’єктів нерухомого майна від 15.02.2007 року  за №11259441. Договір  до БТІ на реєстрацію  набувачем  не подано. Згідно умов договору( п.5)  ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання довічно та повністю утримувати ОСОБА_1, забезпечувати її харчуванням,  необхідним майном, доглядом, лікуванням, необхідною допомгою  та забезпечувати її житлом шляхом збереження за нею права пожиттєвого безоплатного проживання  в цьому будинку ( в цілому). Зідно п.6 договору вартість матеріального( харчування, одяг, догляд,  лікування та необхідна допомога) щомісячного утримання сторонами визначена у 150,00 гривень.

                Відповідно до положень ст. 755 ЦК України договір довічного утримання( догляду) може бути розірваний за рішенням суду  на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов*язків незалежно від його вини.

                Таким чином, відповідно до вимог закону зобов*язання за договором довічного утримання(догляду) має виконуватися набувачем особисто  і постійно, і при виникненні спору щодо неналежності здійснення догляду чи невиконання обов*язків по догляду це має бути враховано судом. Взяті на себе обов*язки набувач виконувала не у повному обсязі,  а саме ОСОБА_2 не відвідувала позивача щоденно, хоча та за станом здоров*я потребує постійного догляду, як інвалід першої групи з вадами зору. Ця допомога полягала у двох- трьох відвідинах на тиждень, що на думку суду є недостатнім і свідчить про неналежність виконання обов*язків. Вказане підтверджено поясненнями сторін, показаннями допитаних у справі свідків ОСОБА_7, які є безпосередніми очевидцями взаємовідносин сторін. При цьому судом встановлено, що  після пред*явлення претензій позивачем з приводу неналежного догляду відповідач самоусунулася від виконання умов договору довічного утримання.

              Враховуючи, що договір довічного утримання в першу чергу носить особисто-довірчий характер, то суд звертає увагу на те, який догляд розраховувала отримувати від набувача відчужувач, та яке ставлення по відношенню до останньої з боку набувача. Ці обставини суд має  враховувати в сукупності з іншими доказами щодо належного чи неналежного виконання договору, чи його повного невиконання. Неналежне виконання  обов*язків позивач зазначила як підставу розірвання договору. При цьому суд також враховує, що з моменту пред*явлення претензій щодо неналежного виконання обов*язків та після вимоги розірвати договір  відповідач самоусунулася від виконання обов*язків і з березня 2010  року по дату ухвалення рішення догляд за позивачем не здійснювався. Тому в цій частині суд критично оцінює надані відповідачем  докази, зокрема показання свідків ОСОБА_9 щодо щоденних триразових відвідин відповідачкою позивача, оскільки сама відповідач про цен не вказувала. Суд також враховує те, відповідач надавала допомогу, яку позивач оплачувала з власних коштів (пенсії)  на поїздки в лікарню та придбання ліків, придбання продуктів харчування. За договором довічного утримання у відчужувача виникає право на вимогу щодо здійснення належного догляду, а у набувача обов*язки по їх виконанню. І такі вимоги, як харчування і лікування мають для особи перестарілого віку, а ОСОБА_1 є інвалідом першої групи по зору і мала повне право вимоги надання їй щоденного приготування їжі, її подачі, прибирання, про що позивач неодноразово виказувала набувачу і що останньою не було виконано.  Договором передбачено надання щомісячного утримання на загальну суму в 150 гривень, однак в цій частині позивач заперечила виконання зобов*язання, а свідки ОСОБА_7 підтвердили в судовому засіданні пояснення позивача щодо неналежного догляду зі сторони відповідача зокрема показували, що за всі послуги платила ОСОБА_1. Належних доказів на підтвердження надання матеріального забезпечення на суму в 150 гривень щомісячно відповідачем не надано. Показання свідків  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд до уваги  не приймає, оскільки останні не змогли пояснити, чи дійсно відповідач у повному обсязі виконувала обов’язки  по догляду.

              Таким чином, оцінюючи в сукупності отримані докази, суд вважає, що набувачем неналежно здійснено догляд за договором і відчужувач мала всі підстави ставити питання про його розірвання. Показання свідків в частині того, що ОСОБА_2 неодноразово відвідувала ОСОБА_1 не спростовують висновок суду щодо неналежності здійснення догляду і не можуть у повній мірі бути враховані судом, оскільки ці показання носили загальний і неконкретний характер і вказаним свідкам не були відомі всі обставини щодо переліку зобов*язань за договором, тому їх показання  не можуть бути підтвердженням його виконання.

              Судом також вияснялося питання щодо можливості примирення сторін і продовження виконання обов*язків за договором, проти чого позивач категорично заперечила.

              Тому вимоги позивача суд вважає обґрунтованими, оскільки судом встановлено, що відповідач протягом 2007 та 20008 рр. виконувала взяті на себе обов*язки, однак у подальшому інтереси відчужувача на належний догляд у повній мірі не було задоволено, що є однією з підстав для розірвання договору довічного утримання, яке передбачено ст.755 ЦК України. Тому відповідно до положень ст.756 ЦК України у випадку розірвання договору довічного утримання у зв*язку з його неналежним виконанням  відчужувач набуває право власності на майно, яке має бути йому повернуто, і суд вважає за необхідне повернути сторони у первісне становище.

                Витрати у справі належить віднести на відповідача.

                Керуючись  ст. ст. 10, 60, ч.3 ст. 209, 212-215 ЦПК  України,  ст.ст. 755, 756 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

        Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання  у зв*язку з його невиконанням  задовольнити.

                 Розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та посвідчений 15 лютого 2007 року  приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Басовим О.М. за реєстром № 305  з підстав його неналежного виконання  набувачем ОСОБА_2, повернути сторони у попередній стан з визнанням за ОСОБА_12 право власності на відчужений житловий будинок.

                 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті коштів з ІТЗ в сумі 120,00 гривень та стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в сумі  643,90 гривень.

                 На рішення протягом десяти днів з дня проголошення  рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.

Суддя                                                                                       Н.В.  Заславець