Справа № 2-5063/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня  2010 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді:                                  Стрепка Н.Л.,

при секретарі судового засідання:         Чеботарьовій Л.Я.,

з участю позивача:                                   ОСОБА_1,

представника позивача:                           ОСОБА_2,

представника відповідача:                      ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості згідно договору позики в сумі: 580 000 грн., 6 000 доларів США, 10 625 Євро та визнання недійсним акту дарування 30 відсотків частки ТОВ «Спецгеологія» від 16.04.2010р. В подальшому представником позивача ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31.08.2010р. подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 400 000 грн., 4 800 доларів США, 8 500 Євро – основного боргу та 616 000 грн., 6 432 долари США та 11 390 Євро – пені.

Ухвалою суду від 08.12.2010р.  позов в частині стягнення з відповідача пені в розмірі: 616 000 грн., 6 432 долари США та 11 390 Євро за заявою позивача та його представника ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Позов мотивує тим, що між сторонами 09.04.2010р було укладено договір позики, згідно якого позивач зобов‘язувався надати відповідачу позику, а останній зобов‘язувався використати її та повернути у визначений договором строк. Згідно пунктів 3 та 4 названого договору розмір позики становив 400 000 грн., 14 800 доларів США, 8 500 Євро, які передані відповідачу в момент підписання договору в повному обсязі. Згідно п. 5 даного договору відповідач зобов‘язувався повернути позичені кошти в таких розмірах та строках: до 30.04.2010р. – 10 000 доларів США, до 30.05.2010р. – 200 000 грн., до 09.07.2010р. – 4 800 доларів США, 200 000 грн., 8 500 Євро. Відповідачем повернуто позивачу лише 10 000 доларів США. У зв’язку з цим просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі: 400 000 грн., 4 800 доларів США, 8 500 Євро. Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 526, 549, 550, 551, 589, 1046, 1049, 1050 ЦК України.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів викладених в ньому та просить в судовому порядку стягнути з відповідача суму боргу.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що між сторонами було укладено договір позики. Підписання договору сторонами, відповідно до його умов, свідчить про отримання відповідачем коштів. У встановлені договором терміни позика повернена не була. Просить задоволити позов.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1420 від 22.10.2008р. та договору про надання правової допомоги в цивільній справі від 07.12.2010р. проти позову заперечив та пояснив, що договір підписаний сторонами можна вважати укладеним під примусом, мета договору не відповідає дійсності, факту передачі коштів не заперечив, однак стверджує, що такі під час підписання договору передані не були. Крім того вказав, що договір позики в судовому порядку не оскаржений.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.  

В судовому засіданні встановлено, що 09.04.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, розмір якої становив 400 000 грн., 14 800 доларів США, 8 500 Євро. Згідно п. 4.1 даного договору підпис сторін у договорі підтверджує факт передачі позивачем відповідачу зазначеної вище суми коштів. У відповідності до п. 5.1 договору позики відповідач зобов‘язувався повернути кошти в наступних розмірах та строках до 30.04.2010р. – 10 000 доларів США, до 30.05.2010р. – 200 000 грн., до 09.07.2010р. – 4 800 доларів США, 200 000 грн., 8 500 Євро.

Зобов‘язання у встановлений строк відповідачем не виконано та на день розгляду справи повернено позивачу лише 10 000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа — незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов‘язань.

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами в зобов‘язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті – євро та доларах США.

Частини 1, 2 статті 533 ЦК України передбачають, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно даних Національного банку України станом на 08.12.2010р. втсановлено наступні курси гривні до іноземних валют: 1062,6258 грн. за 100 Євро, 795,2 грн. за 100 доларів США.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, 4 800 (чотири тисячі вісімсот) доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 38 169 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят дев‘ять) гривень 60 коп., 8 500 (вісім тисяч п‘ятсот) Євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 90 323 ( дев‘яносто тисяч триста двадцять три) гривні 19 коп., оскільки в судовому засіданні встановлено, що між сторонами було укладено договір позики, позивачем виконано свої зобов‘язання згідно договору та передано відповідачу кошти в сумі визначеній договором, а відповідачем його зобов‘язання по поверненню коштів виконано частково.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у справі.

Судом не беруться до уваги доводи представника відповідача про те, що договір був укладений під примусом, мета договору не відповідає дійсності та відсутність факту передачі коштів під час підписання договору, оскільки у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України відповідачем та його представником доказів в підтвердження даних обставин суду не представлено і такі судом не здобуті, договір позики від 09.04.2010р. в судовому порядку не оскаржено і такий недійсним не визнавався. Окрім цього представник відповідача не заперечує обставини, що гроші відповідач отримав.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 400 000 (чотириста тисяч) гривень, 4 800 (чотири тисячі вісімсот) доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 38 169 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят дев‘ять) гривень 60 коп., 8 500 (вісім тисяч п‘ятсот) Євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 90 323 (дев‘яносто тисяч триста двадцять три) гривні 19 коп., а також понесені судові витрати: 120 (сто двадцять) гривень – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду та 1 700 (одну тисячу сімсот) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: