КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді -Ященка М.А.,

суддів -Лашевича В.М., Рибака І.О.,

секретаря -Мазурик С.А.,

за участю

прокурора - Мороза І.О.,

представника власника майна -Черній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою представника ТОВ «ФРЕШ ЛТД» Онищенка Т.О., на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області Чигрина В.Р., погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області Шубчиком С.С., та накладено арешт на нежитлову будівлю РП-13, загальною площею 54,9 м2, яка належить ТОВ «ФРЕШ ЛТД», ЄДРПОУ 40229265, керівником якого являється ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом тимчасового позбавлення їх власника права розпорядження, користування цим майном та його відчуження.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме - збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ТОВ «ФРЕШ ЛТД» Онищенко Т.О. подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, яке належить ТОВ «ФРЕШ ЛТД», а саме нежитлової будівлі РП-13 загальною площею 54, 9 м2, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Університетська, будинок 2/1.

Як зазначає представник, вказане майно необгрунтовано визнане речовим доказом, оскільки згідно даних з ЄРДР та клопотання слідчого про арешт майна, в даному провадженні розслідується діяння, яке кваліфікуються за ч. 3 ст. 358 КК України.

Кваліфікація кримінального правопорушення лише за ст. 358 КК України виключає можливість визнання майна об`єктом злочинних посягань, у такому випадку об`єктом злочинних посягань може бути лише документ, отже РП-13 не може бути визнано речовим доказом за вказаної кваліфікації.

На думку апелянта, відсутні підстави вважати РП-13 об`єктом кримінально протиправних дій або річчю набутою кримінально протиправним шляхом, оскільки вона була придбана на підставі господарського договору. Отже, підстав для визнання об`єкту РП-13 речовим доказом та необхідності накладення арешту на нього слідчим аргументовано не було.

Крім того, просить звернути увагу, що арештоване майно належить ТОВ «ФРЕШ ЛТД», яке не є стороною кримінального провадження.

Також, як вказує представник, слідчий суддя здійснював розгляд клопотання саме слідчого, що на думку апелянта є неправомірним, так як арешт накладено на майно третьої особи за результатом розгляду клопотання слідчого, а не прокурора, тобто із порушенням ч. 2 ст. 64-2 КПК України.

Як вважає представник, в даній справі хибним також є висновок щодо співрозмірності та виправданості такого ступеню втручання у права і свободи особи, як арешт майна.

Звертає увагу суду, що накладення арешту на РП-13 може мати серйозні наслідки для широкого кола осіб. Арешт будівлі РП-13 призведе до припинення роботи електроустановки, яка знаходиться всередині та матиме наслідком знеструмлення цілого району міста.

У випадку накладення арешту на будівлю РП-13 з забороною користування та розпорядження нею, буде унеможливлено доступ до вузлів обліку, що може спровокувати відключення від електропостачання фізичних та юридичних осіб, та соціальну кризу, оскільки близько 4000 мешканців Ірпеня можуть залишитись без електроенергії.

В доповненнях до апеляційної скарги представник зазначає, що прокурором не була доведена обгрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення взагалі. На його думку, сукупність документів наданих суду власником майна ТОВ "ФРЕШ ЛТД" доводить наявність господарських правовідносин, добросовісність набуття майна та наявність великої заборгованості потерпілого перед ТОВ "ФРЕШ ЛТД", натомість прокурором до клопотання було долучено лише докази того, що колись у минулому потерпілий був власником мереж.

Крім того, як вказує представник, слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням вимог п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, відповідно до якої ухвала має містити порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Також в доповненнях до апеляційної скарги представник вказує, що слідчим суддею не було враховано те, що накладення арешту на будівлю РП-13 призведе до серйозних наслідків для великого кола осіб.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, слідчим відділенням відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021111040000920 від 23 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановою слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції Чигрина В.Р. від 30 вересня 2021 року, об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю - РП-13, загальною площею 54,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12021111040000920 від 23 вересня 2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

30 вересня 2021 року слідчий слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області Чигрин В.Р., за погодженням із прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області Шубчиком С.С., звернувся до слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на нежитлову будівлю РП-13, загальною площею 54,9 м2, яка належить ТОВ «ФРЕШ ЛТД», ЄДРПОУ 40229265, керівником якого являється ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом тимчасового позбавлення її власника права розпорядження, користування цим майном та його відчуження.

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2021 року зазначене клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на вказане майно.

Задовольняючи клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що нерухоме майно, а саме нежитлова будівля РП-13, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч. 3 ст. 358 КК України з наданих матеріалів не вбачається.

Слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказана будівля відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Слід також звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку колегії судді є формальною, у зв`язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки слідчим у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, з огляду на кваліфікацію правопорушення, дані щодо якого внесені до ЄРДР, за ч.3 ст.358 КК України.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, слідчий, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів також не вбачає.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга з доповненнями- задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «ФРЕШ ЛТД» Онищенка Т.О., з наступними доповненнями - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 жовтня 2021року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області Чигрина В.Р., погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області Шубчиком С.С., та накладено арешт на нежитлову будівлю РП-13, загальною площею 54,9 м2, яка належить ТОВ «ФРЕШ ЛТД», ЄДРПОУ 40229265, керівником якого являється ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом тимчасового позбавлення її власника права розпорядження, користування цим майном та його відчуження - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області Чигрина В.Р., погодженого прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області Шубчиком С.С., про накладення арешту на нежитлову будівлю РП-13, загальною площею 54,9 м2, яка належить ТОВ «ФРЕШ ЛТД», ЄДРПОУ 40229265, керівником якого являється ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом тимчасового позбавлення їі власника права розпорядження, користування цим майном та його відчуження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _____________

М.А. Ященко В.М. Лашевич І.О. Рибак

Справа № 11-сс/824/6134/2021

Єдиний унікальний номер 367/7342/21

Категорія: ст. 171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції - Мерзлий Л.В.

Доповідач в суді апеляційної інстанції - Ященко М.А.