АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1400-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Тереньєв А.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.

У Х В А Л А

27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого – судді     Ломанової Л.О.,

суддів                 Кустової І.В.,

Притуленко О.В.

при секретарі               Короткові Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства «Дива» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 3 серпня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до МПП «Дива» про стягнення грошових коштів, які були сплачені відповідачу 3 квітня 2008 року у розмірі 144 000 грн. по квитанції до прибуткового касового ордеру № 10 за металопластикові вікна та двері. У позові зазначає, що письмовий договір з приводу купівлі-продажу металопластикових вікон та дверей укладений не був, домовленості щодо кількості, асортименту, комплектності та інших характеристик вказаного товару досягнуто не було, тому грошові кошти у вказаній сумі відповідачем набуті безпідставно. Представник позивача – ОСОБА_5 подав заяву про забезпечення позову, якою просив накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках відповідача в сумі 144 000 грн.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 3 серпня 2010 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд, дійшовши висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача може призвести до порушення ведення його господарської діяльності, не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову, тобто ненакладення арешту на рахунки відповідача, може утруднити, у випадку задоволення позову, його виконання. Апелянт вважає, що судом не враховано те, що відповідач уникатиме відповідальності та ухилятиметься від виконання свого обов’язку щодо повернення коштів у випадку задоволення позову. Апеляційна скарга має посилання на відсутність вагомих заперечень відповідача проти позову та на наявність обставин, передбачених постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року, зокрема щодо урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог; виникнення між сторонами спору та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам тощо.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову можливе на будь-якій стадії розгляду справи лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність. Обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що МПП «Дива» функціонує, має нерухомість, за рахунок якої може бути задоволено позовні вимоги позивача, тому відсутня загроза невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Крім того, накладення арешту на його грошові кошти може призвести до порушення ведення господарської діяльності підприємства.

Колегія судів погоджується з таким висновком суду, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що існує дійсна і реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду.

Колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності вагомих заперечень відповідача проти позову, оскільки цей факт не має правового значення при вирішенні питання про задоволення чи незадоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія судів не бере до уваги також довід апелянта про наявність обставин, передбачених постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року, оскільки зазначені в постанові обставини хоча і підлягають дослідженню, проте їх врахування не заміняє вирішення передбаченого ст. 151 ЦПК питання – чи невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

З огляду це колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування апеляційна скарга не містить.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі наведеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 3 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Л.О. Ломанова І.В. Кустова О.В. Притуленко