Судове рішення #12502286

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    7 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого, судді М’ясоєдової Т.М.,

суддів Даніла Н.М.,

Сінані О.М.,

                                           при  секретарі Савенко М.С.,


за участю: позивача ОСОБА_5, представника апелянта Литвінової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ЗАТ Страхова компанія «Кредо-классик», виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя, Центральної районної ради м. Сімферополя про стягнення матеріального збитку і моральної шкоди,

   

ВСТАНОВИЛА:

            Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Стягнуто з ЗАТ СК «Кредо-Классик» на користь позивача матеріальний збиток, заподіяний майну в розмірі 2391,88 грн., матеріальний збиток, заподіяний здоров’ю в розмірі 162,50 грн., моральну шкоду в розмірі 2550 грн., а всього 5104,38 грн. Стягнуто з виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя на користь позивача моральну шкоду в розмірі 30000 грн. та франшизу в розмірі 510 грн.  Розподілено судові витрати у справі.  

Не погодившись з вказаним рішенням, виконавчий комітет Центральної районної ради м. Сімферополя подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої  інстанції в частині стягнення на користь позивача 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд не врахував положення ст. 23 Цивільного кодексу України, зокрема вимоги розумності і справедливості при визначенні розміру моральної шкоди.  

Заслухавши пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних   лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5 в частині стягнення з виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя на його користь  у відшкодування моральної шкоди 30000 грн., суд першої інстанції врахував характер та обсяг фізичних і моральних страждань, завданих позивачу в результаті ДТП, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості

З  такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів,  оскільки вважає їх правильними, тому що вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

На підставі ст. 1167 наведеного кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2001 року), роз’яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 27 червня 2007 року ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом ГАЗ-31029, державний номер НОМЕР_1, власником якого є виконавчий комітет Центральної районної ради м. Сімферополя  рухаючись по другорядній дорозі по вул. Горького в напрямку вул.. Толстого м. Сімферополя, при перетині головної дороги не впевнився у відсутності інших транспортних засобів на перехресті, продовжив рух прямо та не уступив дорогу транспортному засобу, який рухався справа, в результаті чого на перехресті вулиць Горького та Жуковського здійснив зіткнення з мопедом «Сузукі», який рухався по головній дорозі, під керуванням позивача ОСОБА_5

Результатами судово-медичної експертизи №13 від 17.01.2008 року встановлено, що в результаті ДТП ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя на момент їх нанесення, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.      

Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 6 березня 2008 року ОСОБА_7 визнаний винний у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 8-12).

За правилами ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

Між ОСОБА_7 і головою Центральної районної ради м. Сімферополя  Цибульовим С.Г. 1 червня 2007 року була укладена трудова угода, а розпорядженням від 25 червня 2007 року за ним закріплений транспортний засіб ГАЗ-31029, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 5, 6).

           Згідно положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

    Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи із встановлених судом обставин, які не заперечуються апелянтом, і наведених вимог закону, колегія суддів вважає, що відповідальним за шкоду завдану цим джерелом підвищеної небезпеки, є його власник – відповідач у справі – виконавчий комітет Центральної районної ради м. Сімферополя, яким не доведено, що шкоду позивачеві було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачеві були заподіяні тілесні ушкодження, які були небезпечними для життя на момент їх нанесення та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень у зв’язку з чим потерпілий проходив лікування спочатку в лікарні, а потім амбулаторно, зазнав фізичного болю та страждань, що підтверджується відповідними доказами.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн. суд першої інстанції врахував глибину фізичних та душевних страждань позивача спричинених ушкодженням здоров’я та настанням вимушених змін у його житті, час і зусилля, які йому були необхідні для відновлення свого здоров’я, вимоги розумності і справедливості.

Оскільки шкоду завдано вчиненням злочину, заподіяна потерпілому шкода відшкодовується у повному обсязі, зменшення розміру відшкодування шкоди відповідно до положень ч. 4 ст. 1193 Цивільного кодексу України у даному випадку не передбачено, тому доводи апелянта слід визнати необґрунтованими.  

За  таких   обставин колегія суддів  приходить  до висновку про відсутність  підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції.

           Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд об’єктивно підійшов до вирішення спору, ухвалив законне і обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині з дотриманням вимог   матеріального та процесуального права.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В решті – рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядалося, оскільки не було оскаржене сторонами в апеляційному порядку.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя відхилити.

 Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 вересня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку   протягом  двадцяти   днів.  

Судді:  

М’ясоєдова Т.М.                 Даніла Н.М.                 Сінані О.М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація