АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1235-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Чернецька В.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

                                                  вступна та резолютивна частини

13 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Кустової І.В.,

        суддів                 Притуленко О.В.,

                        Іщенка В.І.

при секретарі             Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 травня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

Вимоги позову мотивовані тим, що 01 червня 2008 року сторонами складено розписку, в якій відповідач зобов’язався продати позивачу жилий будинок АДРЕСА_1, а позивач сплатити за будинок певні грошові кошти. При складені розписки позивач здійснив передплату вартості будинку в сумі 869 доларів США та 2000 грн., про що вказано в розписці. В подальшому відповідач відмовився від укладення договору купівлі-продажу будинку та не повернув сплачені в рахунок передплати кошти.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь сплачені в рахунок передплати кошти з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 10864 грн.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 травня 2010 року позов задоволений частково – стягнуто з відповідача на користь позивача суму авансу 8964, 00 грн. та судові витрати у розмірі 190 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Вважаючи вказане судове рішення незаконним та необґрунтованим, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

Так апелянт вказує на відсутність його вини в неукладені договору купівлі-продажу вказаного жилого будинку. Також відповідач не згодний з розрахунком стягнутої з нього грошової суми, оскільки судом неправильно застосовано курс долара США.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач  наполягає на законності рішення суду та просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 01 червня 2008 року позивач та відповідач в письмовій формі дійшли згоди про купівлю-продаж жилого будинку АДРЕСА_1, розпискою відповідача підтверджено отримання ним  від позивача - грошових коштів у розмірі 869 доларів США та 2000 грн., які були визначені як завдаток (а.с.17).

Договір купівлі-продажу вказаного будинку укладений не був.

Згідно з вимогами статті 570 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, внесення завдатку, як способу забезпечення виконання зобов’язання, може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.

Наявну в матеріалах справи розписку відповідача про отримання ним завдатку не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов’язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу вказаного жилого будинку.

Правила статті 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала. або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін.

У разі, коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно  його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються у тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки договору купівлі-продажу вказаного будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону (статті 657 ЦК України), між сторонами  укладено не було, то сплачені позивачем грошові кошти  є авансом  і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

Тому, колегія суддів не може погодитися з доводом апелянта про наявність підстав для залишення у нього суми завдатку.

Однак, при розрахунку суми боргу в гривнях, як грошовому еквіваленті до доларів США, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, судом не враховані вимоги статті 533 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом застосовано курс долара США, встановлений станом на 06 листопада 2009 року - 8 грн. 02 коп., а не курс долара США станом на 17 травня 2010 року (дата ухвалення судового рішення), що становив 7 грн. 93 коп.

Тому, твердження апелянта про неправильне застосування судом курсу долара США заслуговує на увагу.

Отже, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню сума 8891, 17 грн. = (869 доларів США * 7 грн. 93 коп.) +2000 грн.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції  були порушенні норми матеріального права, рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 травня 2010 року підлягає зміні.

Відповідно до вимог частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 88, 91 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а усього - 208, 91 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 травня 2010 року у частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суми авансу та судових витрат змінити, визначивши розмір авансу, який підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у сумі 8891, 17 грн. та судових витрат у сумі 208, 91 грн. (судовий збір – 88 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.), усього стягнути – 9 100 (дев’ять тисяч сто) грн. 08 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко В.І.Іщенко