АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1671-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Кустової І.В.,

суддів                 Притуленко О.В.,

Ломанової Л.О.

при секретарі             Короткові Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 червня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року Керченська міська рада АР Крим звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка розташована на території мікрорайону «100 квартал», напроти жилого будинку по АДРЕСА_1 та магазину «ОСОБА_2» по АДРЕСА_2 та на якій згідно викопіювання з генерального плану м. Керч знаходиться самовільно збудований металевий гараж, розміром 3, 0 м Х 5, 02 м, який належить відповідачу.

Вимоги позову мотивовані тим, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 16 червня 2010 року позов задоволений – зобов’язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на території мікрорайону «100 квартал», напроти жилого будинку по АДРЕСА_1 та магазину «ОСОБА_2» по АДРЕСА_2 шляхом зносу металевого гаражу, розміром 3, 0 м Х 5, 02 м.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Так у скарзі йдеться про те, що суду не надано доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у власності позивача. Права позивача порушені не були, оскільки спірна земельна ділянка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, в якому мешкає відповідач, та належить співвласникам цього будинку. Суд не звернув уваги на те, що після отримання у власність металевого гаражу до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовано цю споруду. Позивачем пропущено строк звернення до суду із відповідними вимогами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача,   колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на території мікрорайону «100 квартал», напроти жилого будинку по АДРЕСА_1 та магазину «ОСОБА_2» по АДРЕСА_2 знаходиться самовільно збудований металевий гараж, розміром 3, 0 м Х 5, 02 м, який належить відповідачу.

Вирішуючи спір та ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки відповідачем не надано оформлених на його ім’я правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону – статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статтям 83, 124, 126 та 212 Земельного кодексу України та дослідженим у справі доказам, зокрема,  викопіюванню з генерального плану м. Керч (а.с. 5), технічному паспорту на металевий гараж (а.с. 6-9), договору купівліпродажу від 15 вересня 1994 року (а.с. 10), акту від 22 квітня 2010 року (а.с. 19).

Твердження апелянта про відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у власності позивача, спростовується наявним у справі викопіюванням з генерального плану (а.с. 5) та вимогами статті 142 Конституції України, статті 83 Земельного кодексу України щодо комунальної власності на землі в межах населених пунктів.

Довід апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку в якому мешкає відповідач та належить співвласникам цього будинку, у зв’язку з чим права позивача порушені не були, не береться колегією суддів до уваги, оскільки дані обставини не доведені у встановленому порядку.

Матеріалами справи не підтверджується наявність у продавця металевого гаражу права власності на земельну ділянку, де розташоване це майно.

Право користування земельною ділянкою інваліда Великої Вітчизняної війни 3 групи ОСОБА_5, нащадки якого продали гараж відповідачу, обмежено умовою його проживання у районі розташування цього майна (рішення виконкому Керченської міської ради № 74 від 06 лютого 1981 року – а.а.27), тому довід апелянта про перехід до відповідача права користування земельною ділянкою, на якій розташовано гараж, на увагу не заслуговує.

Посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними вимогами  не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позов Керченської міської ради АР Крим стосується усунення тривалих порушень прав власника земельної ділянки, що виключає поширення на дані вимоги позовної давності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4 та залишення без змін рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 серпня 2010 року.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1   частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

    І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова