АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1380-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Ковальов О.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Авраміді Т.С.,
Притуленко О.В.
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний магазин «Чайка» про стягнення заборгованості з заробітної плати, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний магазин «Чайка» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_4, уточнивши у процесі розгляду справи свої вимоги, звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний магазин «Чайка» (далі – Товариство) про стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі 24 900 грн.
Вимоги позову мотивував тим, що він 05 листопада 2009 року прийнятий на роботу до відповідача на посаду юрисконсульта, 07 грудня 2009 року переведений на посаду директора ТОВ «Універсальний магазин «Чайка». У порушення вимог чинного законодавства заробітна плата йому не виплачувалася.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 16 липня 2010 року позов задоволений – стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з заробітної плати у сумі 24 900 грн. за період з 05 листопада 2009 року по 16 липня 2010 року. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення у справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так апелянт вважає, що суд безпідставно не допустив до участі у справі повноважних представників Товариства ОСОБА_5. або ОСОБА_6., чим позбавив можливості долучити до матеріалів справи докази того, що позивач ніколи не працював у Товаристві.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності оскаржуваного судового рішення та просить відхилити вимоги апелянта.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як визначено статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що 05 листопада 2009 року ОСОБА_4 було прийнято в Товариство на посаду юрисконсульта, а 07 грудня 2009 року на підставі рішення позачергових загальних зборів Товариства (протокол №37) переведено на посаду директора та складено трудовий контракт (а.с.3.4).
Як вбачається зі змісту статті 21 КЗпП України при укладенні трудового договору працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.
Обов’язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу встановлено статтею 30 цього Кодексу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності між сторонами трудових відносин та дійшов висновку про порушення відповідачем вимог статті 115 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) щодо обов’язку регулярної виплати позивачеві заробітної плати.
Такого висновку суд дійшов без з’ясування, що саме входило до кола обов’язків позивача та чи виконував він фактично будь-яку роботу в Товаристві.
Відповідно до вимог статті 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей про виконання позивачем трудових обов’язків, нарахування позивачеві заробітної плати, нарахування та сплати з суми заробітної плати відповідних податків та обов’язкових платежів, подання відповідних відомостей щодо праці позивача до органів статистики.
Зі змісту довідки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний магазин «Чайка» № 45 від 29 червня 2010 року вбачається, що позивач з питань працевлаштування до Товариства не звертався, заяв про прийняття на роботу не подавав, роботу фактично не виконував, заробітна плата йому не нараховувалася (а.с.35).
З огляду на наведене, колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо наявності у Товариства заборгованості по заробітній платі перед позивачем.
При розгляді справи у суді першої інстанції представник Товариства Рубан Н.І. визнала обставини, на які посилався позивач, що було враховано судом відповідно до вимог частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України.
Проте, при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував положення частини 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, якою встановлено, що у разі визнання відповідачем позову, суд має право ухвалити рішення про задоволення позову тільки за наявності для того законних підстав, що не має місця у даному випадку.
Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права відповідно до вимог пунктів 2 та 4 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 липня 2010 року та ухвалення нового рішення по справі – про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. покладаються на позивача на підставі пункту 2 частини 3 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний магазин «Чайка» задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 липня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний магазин «Чайка» про стягнення заборгованості з заробітної плати - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. на розрахунковий рахунок № 31215263700002, код платежу 22050002, ЄГРПОУ 34740405, МФО 824026, отримувач Державний бюджет м. Сімферополь, банк одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова Т.С. Авраміді О.В. Притуленко