АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1384-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Цветков О.Я.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Авраміді Т.С.,
Притуленко О.В.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про витребування майна шляхом стягнення його вартості, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року ОСОБА_4, посилаючись на вимоги статей 386 та 387 Цивільного кодексу України, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про витребування майна шляхом стягнення його вартості.
Вимоги позову мотивувала тим, що відповідач без її відома продав належні їй холодильник вартістю 2879, 93 грн. та велотренажер вартістю 1835, 00 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 05 серпня 2010 року у позові відмовлено.
На вказане судове рішення позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Вважає, що висновок суду про повернення їй відповідачем замість речей їх вартості (3 500 грн.) не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, вважає, що суд помилково застосував норми статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та необґрунтовано відмовив у допиті свідків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як визначено статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону.
Вирішуючи спір, суд не визначився з правовою природою спірних правовідносин, відмовив у задоволенні позову, неповно з’ясувавши обставини справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу продажу відповідачем без згоди позивачки належного їй майна, придбаного нею 21 грудня 2006 року та 24 травня 2007 року (холодильника вартістю 2879, 93 грн. та велотренажера вартістю 1835, 00 грн.) (а.с. 4,5).
З квітня 2008 року по вересень 2009 року сторони проживали разом, а належні позивачці речі зберігали у гаражі знайомого відповідача – ОСОБА_6.
Як правильно встановлено судом, наприкінці червня 2009 року, відповідач продав належні позивачці речі, чим порушив її право власності.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 не повинен відповідати за цим позовом, оскільки грошові кошти, отримані від продажу речей, передані відповідачем позивачці.
Колегія суддів на погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Як випливає з матеріалів справи, відповідач не заперечує, що належні позивачці речі він дійсно продав. Факт продажу підтверджується також і матеріалами справи № 4785 по перевірці заяви ОСОБА_4 до правоохоронних органів, з якої слідує, що від продажу речей відповідач передав позивачці 3500 грн. (відмовний матеріал № 4785 - а.с. 18).
Відтак, різниця між вартістю речей (4 714 грн. 93 коп.) та отриманою від їх продажу сумою (3 500 грн.), яка складає 1214 грн. 93 коп., підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки відповідачем не доведено, що остання уповноважила його продати холодильник та велотренажер за ціною, яка значно нижче той, за яку ці речі були придбані.
Твердження апелянта про те, що відповідач не довів, чому передана їй сума грошей менше вартості проданих речей, заслуговує на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо одержання відповідачем саме цієї суми.
За матеріалами справи обставин неправильного застосування судом положень статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, звільнення відповідача від обов’язку доказування певних обставин, не встановлено, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
Посилання апелянта на необґрунтоване відхилення клопотання про допит свідків теж не береться колегією суддів до уваги, оскільки суд розв’язав вказане клопотання без порушень процесуального права з урахуванням положень статті 131 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 серпня 2010 року підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України внаслідок неправильного застосування судом вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог частини 5 статті 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі вимог частини 1 статті 88 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: судовий збір у сумі 13 грн. 14 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. 92 коп., усього 44грн. 06 коп.
Враховуючи наведене та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 серпня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про витребування майна шляхом стягнення його вартості задовольнити частково:
стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1214 (одну тисячу двісті чотирнадцять) грн. 93 коп.;
стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 13 грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. 92 коп., усього - 44 (сорок чотири) грн. 06 коп.
В решті вимог - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова Т.С. Авраміді О.В. Притуленко