АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1362-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Терентьєв А.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Авраміді Т.С.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Садівницького товариства «Волна2» про визнання рішень незаконними, визнання членом товариства та визнання права користування земельною ділянкою, за зустрічним позовом Садівницького товариства «Волна2» до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов’язання здійснити певні дії, за апеляційною скаргою представника Садівницького товариства «Волна2» – Калиниченко Анатолія Васильовича на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Садівницького товариства «Волна2» (далі – Товариство), в якому просив:
визнати незаконним пункт 5 рішення загальних зборів Товариства від 10 червня 2006 року, яким скасовано рішення загальних зборів Товариства від 25 липня 2005 року про прийняття його у члени Товариства та виділення земельної ділянки;
визнати його членом Товариства;
визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0, 0161 га., розташованою за адресою с. Орджонікідзе СТ «Волна2».
У грудні 2009 року позивач подав додаткову позовну заяву, у який просив визнати незаконним рішення правління Товариства від 11 червня 2005 року про скасування рішення правління від 07 лютого 2004 року про приєднання сусідньої земельної ділянки до земельної ділянки його дружини ОСОБА_6
Вимоги позову мотивовані тим, що 07 лютого 2004 року правління Товариства прийняло рішення про приєднання земельної ділянки площею 0, 0161 га до ділянки що належить дружині позивача ОСОБА_6 Рішенням правління 11 червня 2005 року це рішення скасоване у зв’язку з порушенням процедури його прийняття, встановленої статутом. Вважає, що рішення від 07 лютого 2004 року ухвалено на підставі діючого на той час статуту, скасування цього рішення зроблено вибірково, тільки відносно вказаної земельної ділянки.
Крім того, 24 липня 2005 року на загальних зборах позивача прийнято в члени Товариства та виділено наведену земельну ділянку. Однак, рішенням загальних зборів від 10 червня 2006 року це рішення скасоване з підстав не легітимності зборів у зв’язку з відсутністю кворуму (50% членів +1), що не відповідає дійсності.
У квітні 2008 року Товариство звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення у придатному для використання стані й звільнення від будівельних матеріалів та зобов’язання ОСОБА_4 влаштувати підпірну стіну по усьому периметру зрізу схилу гори і по висоті не менше трьох метрів, мотивуючи вимоги тим, що оскільки ОСОБА_6 є дружиною позивача та отримала у 2000 році земельну ділянку, позивач не має право ставити питання про його прийом у члени Товариства та виділення йому земельної ділянки. Крім того, земельні ділянки, що знаходяться нижче ділянки ОСОБА_6 використовуються під резервуари води та прокладки водопроводу, тому вирішено їх нікому з членів товариства не виділяти. Добровільно звільнити ОСОБА_4 земельну ділянку відмовляється, а також втручанням у рельєф місцевості та розташуванням будівельних матеріалів ОСОБА_4 порушує права члена Товариства ОСОБА_7 та створює перешкоди у користуванні Товариством даною ділянкою з метою організації водопостачання.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 липня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволений частково – пункт 5 рішення загальних зборів Товариства від 10 червня 2006 року, яким скасоване рішення загальних зборів Товариства від 24 липня 2005 року про прийняття позивача у члени Товариства та виділення йому земельної ділянки, визнано незаконним та скасовано;
визнано за позивачем право користування раніше виділеною йому рішенням загальних зборів Товариства від 24 липня 2005 року земельною ділянкою площею 0, 0161 га. В іншій частині позову відмовлено.
У задоволенні зустрічних вимог відмовлено.
Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На вказане судове рішення представник Товариства подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 та задовольнити зустрічні позовні вимоги Товариства.
Так у скарзі йдеться про те, що суд зробив неправильний висновок щодо відсутності підстав для скасування рішення загальних зборів від 24 липня 2005 року про виключення ОСОБА_4 з членів кооперативу, оскільки на цих зборах не було кворуму достатнього для ухвалення рішень.
Суд прийняв уточнений позов ОСОБА_4 від 21 грудня 2009 року, незважаючи на пропуск ним строку звернення до суду з вимогами про скасування рішення правління від 11 червня 2005 року, яке у тому ж торкалося прав дружини позивача - ОСОБА_6, а не самого позивача.
Крім того, земельні ділянки, що знаходяться нижче ділянки ОСОБА_6 вирішено використовувати під резервуари води та прокладки водопроводу, тому вирішено їх нікому з членів кооперативу не виділяти.
Судом не були з’ясовані обставини виділу спірної земельної ділянки позивачу та визначення площі даної ділянки.
З 09 жовтня 2005 року діє редакція Статуту, відповідно до пункту 4.2 якого позивач не вправі ставити питання про прийняття його до членів Товариства та виділення земельної ділянки, оскільки він є членом родини ОСОБА_6 Проте це положення статуту до ОСОБА_4 не застосовувалося, тому його права не порушувалися.
Крім того, право на приватизацію земельної ділянки площею 0,072 га для ведення садівництва за межами земельної ділянки, наданої у користування Товариства, ОСОБА_4 реалізував на підставі рішення Орджонікідзевської селищної ради № 282 від 24 листопада 2006 року.
Суд безпідставно визнав за ОСОБА_4 право користування земельною ділянкою, яка є землями загального користування – дорогою та місцем проведення водопроводу. Крім того, право користування земельною ділянкою не можливо визнати за позивачем у зв’язку з відсутністю у нього права власності на цю ділянку.
Скасувавши рішення загальних зборів від 10 червня 2006 року, суд позбавив вищий орган керування Товариством здійснювати діяльність у відповідності з нормами Закону України «Про об’єднання громадян».
Суд не дав ніякої оцінки доводам зустрічного позову Товариства щодо самовільного захвату земельної ділянки ОСОБА_4, здійснення ним перешкод у користуванні землями загального призначення та втручання у рельєф місцевості.
Проте, дії ОСОБА_4 привели до зменшення площі земельної ділянки Петрова, загрозі падіння його вагончика на дорогу, неможливості користування Товариством даною ділянкою для організації водопостачання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частини 4 статті 212 ЦПК України результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Як визначено статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення правління Садівницького товариства «Волна2» від 07 лютого 2004 року до земельної ділянки, що належить ОСОБА_6 було приєднано розташовану поруч територію (а.с.95-96). Рішенням правління 11 червня 2005 року це рішення скасоване у зв’язку з порушенням процедури його прийняття, встановленої Статутом (а.с.97-98).
24 липня 2005 року рішенням загальних зборів Садівницького товариства «Волна2» ОСОБА_4 прийнято в його члени та виділено земельну ділянку, яку раніше приєднано до земельної ділянки ОСОБА_6 (а.с.19-21). А 10 червня 2006 року це рішення скасоване з підстав не легітимності зборів у зв’язку з відсутністю кворуму (50% членів +1) ( а.с. 7-10).
Станом на 24 липня 2005 року Садівницьке товариство «Волна2» нараховувало 77 членів (а.с.127).
На загальних зборах, проведених у цей день були присутні 32 члена, що складає 41,56 % членів Товариства на цей час ( а.с.19).
Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, які правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів; кожний член кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.
Пунктом 4.4 Статуту Садівницького товариства «Волна2» встановлено, що загальні збори членів садівницького товариства є вищим органом управління, яке вважається проведеним при кворумі 50% +1 осіб від загального складу членів садівницького товариства та рішення якого приймаються простою більшістю присутніх на зборах членів садівницького товариства.
Ухвалюючи рішення про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів від 10 червня 2006 року в частині скасування пункту 5 рішення загальних зборів від 24 липня 2005 року, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням результатів заочного голосування ці збори проведені відповідно до процедур, встановлених Статутом Товариства в редакції від 03 лютого 1995 року зі змінами внесеними 20 липня 2001 року, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для визнання позивача членом Товариства та про наявність підстав для визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою. Також суд дійшов висновку про те, що скасування судом рішення загальних зборів від 10 червня 2006 року перешкоджає задоволенню позовних вимог ОСОБА_4 про скасування рішення правління Товариства від 11 червня 2005 року щодо земельної ділянки, яка приєднана до земельної ділянки ОСОБА_6
З такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Суд дійшов висновку про легітимність загальних зборів Товариства від 24 липня 2005 року, врахувавши заочне голосування 10 членів Товариства, на підтвердження чого позивачем надано список цих осіб. Колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, оскільки ні Законом України «Про кооперацію» в редакції діючий на час проведення загальних зборів, ні Статутом Товариства в редакції від 03 лютого 1995 року, який діяв до жовтня 2005 року, не передбачено заочне голосування при вирішення питань, які належать до компетенції загальних зборів, зокрема, щодо прийому у члени Товариства. Тому вимоги ОСОБА_4 щодо визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення загальних зборів Садівницького товариства «Волна2» від 10 червня 2006 року не ґрунтуються на законі.
Не можливо погодитися також з підставами, з яких суд відмовив позивачу у визнанні його членом Товариства, оскільки скасування рішення загальних зборів від 24 липня 2005 року про прийняття ОСОБА_4 до членів Товариства свідчить про те, що питання про його членство на теперішній час не вирішено, його заява про прийняття до членів Товариства повинна розглядатися у загальному порядку на загальних зборах.
Також неможливо погодитися з висновком суду про наявність у ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою, яку йому виділено рішенням загальних зборів від 24 липня 2005 року, оскільки ці збори проведено з порушенням встановленої процедури.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про скасування рішень правління Товариства щодо прав ОСОБА_6 на додатково виділену їй земельну ділянку у зв’язку з залишенням цієї ділянки у користуванні позивача. Це рішення правління безпосередньо прав позивача не торкається, відомостей про уповноваження ОСОБА_6 позивача на звернення до суду з такими вимогами, матеріали справи не містять, тому, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що позивач не має права звертатися до суду з такими вимогами.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вищеназваних нормах Закону України «Про кооперацію», Статуту Садівницького товариства «Волна2», а також на нормах статті 3 ЦПК України, якою, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову Товариства, посилаючись на неможливість застосування положень Статуту Товариства в редакції 2005 року до розв’язання питань щодо членства ОСОБА_4 та отримання ним земельної ділянки, які вирішено на підставі Статуту Товариства в редакції 1995 року, а також посилаючись на пропуск Товариством строку звернення до суду.
Такий висновок суду не відповідає обставинам справи, тому визнати його законним та обґрунтованим, на думку колегії суддів, не можливо.
З матеріалів справи вбачається, що Садівницьке товариство «Волна2», є власником земельної ділянки площею 3,51 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідно до рішення 27 сесії 21 скликання Орджонікідзевської селищної ради від 23 червня 1995 року (а.с.159-160). Зайнята ОСОБА_4 земельна ділянка відноситься до земель загального користування (а.с.158). Сторони не заперечують, що у теперішній час на цій ділянці розташовані належні позивачу будівельні матеріали та її рельєф змінено внаслідок перепланування місцевості.
Матеріали справи не містять даних щодо конкретних меж цієї ділянки та її розміру.
Надана позивачем Технічна документація по землеустрою, виготовлена на його замовлення ДП «Кримгєоінформатика» з метою оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, не має відповідних узгоджень, тому не може бути доказом законності користування ОСОБА_4 цією ділянкою.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що права членів Товариства щодо користування земельною ділянкою, самовільно зайнятою ОСОБА_4, підлягають захисту на підставі вимог пункту «б» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, а ця ділянка підлягає поверненню Товариству відповідно до вимог статті 212 вказаного Кодексу.
Вимоги зустрічного позову щодо зобов’язання ОСОБА_4 влаштувати підпірну стіну на межі зайнятої ним земельної ділянки та земельної ділянки члена Товариства ОСОБА_7 на думку колегії суддів задоволенню не підлягають, оскільки Товариством вибрано спосіб захисту прав на земельну ділянку, який не передбачено законом, зокрема, статтею 152 Земельного кодексу України, а сама особа, права якої нібито порушує позивач, за їх захистом до суду не зверталася.
Звертаючи увагу на вищевикладене, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні питання щодо законності проведення загальних зборів Товариства від 10 червня 2006 року та висновків щодо членства позивача у цьому Товаристві й користування ним спірною земельною ділянкою.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами про скасування рішення правління від 11 червня 2005 року та реалізація позивачем права на приватизацію земельної ділянки, яка розташована за межами земельної ділянки, наданої у користування Товариства, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки не можуть бути підставою для скасування оскаржуванного судового рішення.
Вищевикладене свідчить про наявність підстав для скасування рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 липня 2010 року відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 та часткове задоволення зустрічного позову Садівницького товариства «Волна2».
Відповідно до вимог частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника Садівницького товариства "Волна 2" - Калиниченко Анатолія Васильовича задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 липня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким:
у задоволенні вимог ОСОБА_4 до Садівницького товариства "Волна 2" про визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення загальних зборів Садівницького товариства "Волна 2" від 10 червня 2006 року, визнання за ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення правління Садівницького товариства "Волна 2" від 11 червня 2005 року, визнання ОСОБА_4 членом Садівницького товариства "Волна 2" - відмовити;
зустрічний позов Садівницького товариства "Волна 2" до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково:
зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою впродовж земельних ділянок № 78 та №79 Садівницькому товариству "Волна 2", площею 0,0161 га., шляхом її повернення Садівницькому товариству "Волна 2" у придатному для використання стані - звільнити від будівельних матеріалів та знести споруди; в решті - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Садівницького товариства "Волна 2" судовий збір у сумі 17 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 7 грн. 50 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова О.В. Притуленко Т.С. Авраміді