АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1369-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Терентьєв А.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Полянської В.О.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до Державного підприємства «Феодосійський судомеханічний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Феодосійський судомеханічний завод» (далі – ДП «Феодосійський судомеханічний завод») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 знаходилася з відповідачем у трудових відносинах до 21 квітня 2008 року. У зв’язку з несвоєчасною виплатою відповідачем заробітної плати виникла заборгованість у сумі 13031 грн. 77 коп., яка була стягнута за судовими наказами від 19 липня 2007 року та від 13 червня 2008 року, що знаходяться на примусовому виконанні.
Враховуючи, що остаточний розрахунок не проведений, прокурор Феодосійського гарнізону просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку з дня її звільнення з ДП «Феодосійський судомеханічний завод» по день подачі позову до суду (16 жовтня 2009 року) у розмірі 18180, 60 грн.
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ДП «Феодосійський судомеханічний завод» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 6411, 57 грн., посилаючись на тривале невиконання судових наказів про стягнення на її користь заборгованості з заробітної плати.
Крім того, посилаючись на те, що порушення трудових прав спричинило їй моральну шкоду, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв’язків та додаванні додаткових зусиль для організації життя ОСОБА_4 просила стягнути компенсацію моральної шкоди у розмірі 27 500 грн.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 16 червня 2010 року вказані позови об’єднанні в одне провадження.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 серпня 2010 року позов прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 задоволений частково – стягнуто з відповідача на користь позивачки компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати з урахуванням індексу споживчих цін в сумі 6411, 57 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вважаючи вказане судове рішення незаконним, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд скасувати рішення у частині відмови у позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Апелянт вказує, що звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не обмежено будь-яким строком. Також суд необґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення розміру відшкодування моральної шкоди з мотивів пропуску тримісячного строку на звернення до суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення – залишенню без змін.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 233 Кодексу законів про працю України та пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» застосування тримісячного строку для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди повинно обчислюватися з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, оскільки позивачці своєчасно на час звернення до суду з заявою про видачу судового наказу (13 червня 2008 року) було відомо про порушення її прав, проте, тримісячний строк на звернення до суду нею пропущено.
Рішення суду оскаржується позивачкою тільки у цій частині.
Висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_4 тримісячного строку для звернення до суду є вірним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працювала на ДП «Феодосійський судомеханічний завод» до 21 квітня 2008 року та була звільнена за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.8). Судовими рішеннями - судовими наказами Феодосійського міського суду АР Крим від 19 липня 2007 року та від 13 червня 2008 року вирішено питання щодо стягнення на користь позивачки сум належних від підприємства. Ці судові рішення виконано 11 лютого 2010 року (а.с. 4).
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Звертаючи увагу на те, що статтею 233 Кодексу законів про працю України встановлений тримісячний строк для звернення до суду з дня коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачкою цього строку, оскільки трудовий договір між сторонами було припинено 21 квітня 2008 року, після ухвалення судового рішення (судового наказу від 13 червня 2008 року) і звернення його до виконання правовідносини сторін не регулюються нормами трудового законодавства, тому дія статті 117 Кодексу законів про працю України (після спливу тримісячного строку з дня ухвалення судового рішення) не застосовується.
Твердження апелянта про відсутність законодавчих обмежень у строках звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди спростовується вищевказаними роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року, тому до уваги колегією суддів не приймається.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а підстав для його скасування апеляційна скарга не містить, що відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 серпня 2010 року без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді