АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1492-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Кондрак Н.Й.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Іщенка В.І.,
Притуленко О.В.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зміну черговості одержання права на спадкування, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зміну черговості одержання права на спадкування, зокрема, надання права на спадкування після смерті ОСОБА_8, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, разом зі спадкоємцями першої черги – відповідачами, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вимоги позову мотивувала тим, що вона протягом 23 років спільно проживала з ОСОБА_8, піклувалася про нього, доглядала, коли він хворів, та поховала. Подати заяву про прийняття спадщини у встановлений строк не мала можливості, оскільки зверталася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, рішення з цього питання набрало законної сили тільки 15 грудня 2009 року.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 23 липня 2010 року у позові відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання за позивачкою права на спадкування разом з відповідачами через недоведеність обов’язкових юридичних фактів, встановлених статтею 1259 Цивільного кодексу України, оскільки суду не надано належних доказів того, що померлий потребував стороннього догляду, матеріальної допомоги та така допомога йому надавалась позивачкою.
Крім того, суд дійшов висновку про фактичне прийняття позивачкою спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, в силу вимог частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасування рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Скарга обґрунтована недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням та помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує на те, що судом не надано належної оцінки показанням свідків та не взяті до уваги норми Сімейного кодексу України, що регулюють поняття сім’ї й майнові відносини між чоловіком та жінкою, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 1259 Цивільного кодексу України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг; 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Під поняттям «опікування» необхідно розуміти надання звичайних фактичних послуг особі, яка перебувала у безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги: приготування їжі, прибирання квартири, прання білизни тощо.
Поняття «матеріальне забезпечення» слід розуміти як надання матеріальної допомоги, яка була основним засобом до існування, так і оплату комунальних послуг, ліків, придбання необхідних особистих речей для хворого тощо.
Судом встановлено, що позивачка з 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Вона є спадкоємцем четвертої черги. Відповідачі є дітьми померлого, та спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину відповідно до статті 1269 Цивільного кодексу України.
З довідок Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня № 1» за №1118 від 19 квітня 2010 року та №1279 від 30 квітня 2010 року випливає, що ОСОБА_8 двічі - з 25 листопада по 22 грудня 2008 року та з 20 січня по 22 лютого 2009 року знаходився на лікуванні з діагнозом «гострий психічний розлад». Причиною смерті ОСОБА_8 стало удавлення органів шиї петлею при повішенні. (а.с. 13,53, 63). Допитані судом свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_8 переслідували певні страхи, позивачка опікувалася ним, проте він самостійно обслуговував себе, його поведінка не відрізнялася від оточуючих.
Ці докази, а також довідка (а.с.12), згідно якої заробітна плата за час виконання обов’язків охоронця замість чоловіка - ОСОБА_8 висилалася позивачці, отримали належну оцінку суду відповідно до вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України. Аналізуючи сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов правильного висновку про недоведеність вимог позивачки щодо наявності у неї права на зміну черговості одержання права на спадкування, оскільки наданими ОСОБА_4 доказами не доведено, що ОСОБА_8 перебував у безпорадному стані, а вона протягом тривалого часу опікувала спадкодавця та матеріально забезпечувала його.
Доводи апелянта про те, що показанням свідків не надана правова оцінка у сукупності з іншими матеріалами справи, про те, що суд безмотивно відмовив в їх прийнятті спростовуються змістом оскаржуваного рішення та не відповідають дійсності.
Правові норми, які регулюють право спільної сумісної власності на майно чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, не стосуються предмету спору, а тому доводи апеляційної скарги про неврахування судом вимог статті 3 та глави 8 Сімейного кодексу України теж не заслуговують на увагу.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, встановлені судом обставини, що мають значення для справи, доведені та повно з’ясовані, а підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить.
Тому, відповідно до положень частини 1 статті 308 цього Кодексу апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 липня 2010 року - залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова В.І.Іщенко О.В. Притуленко