АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1337-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Трубніков Ю.Л.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Кустової І.В.,
суддів Притуленко О.В.,
Авраміді Т.С.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим про визнання ордеру недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим, Ленінської селищної ради АР Крим про надання жилого приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 липня 2010 року та додаткове рішення цього суду від 02 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим про визнання ордеру недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у здійсненні права власності.
Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_5, який проживає у м. Сімферополі, з 2000 року є власником квартири АДРЕСА_1. У 2003 році виконавчий комітет Ленінської селищної ради АР Крим у порушення вимог чинного законодавства надав ордер на вселення у його квартиру відповідачці ОСОБА_6, яка проживає у ній до теперішнього часу та згодом пустила проживати відповідачів ОСОБА_7 й ОСОБА_8
Посилаючись на зазначене, позивач просив визнати ордер № 861 від 30 квітня 2003 року недійсним, витребувати від відповідачів спірну квартиру, усунути перешкоди у користуванні цією квартирою шляхом виселення останніх та скасування реєстрації ОСОБА_6
У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим та Ленінської селищної ради АР Крим про надання жилого приміщення на території с. Леніне Ленінського району АР Крим, яке відповідає санітарним та технічним нормам, мотивуючи тим, що вона правомірно вселилася у спірне службове жиле приміщення, тому, при виселенні з нього має право на отримання іншого житла, відповідно до вимог статей 114 та 126 Житлового кодексу України.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 14 липня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволений частково: усунуто перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_6 з наданням іншого жилого приміщення та шляхом виселення ОСОБА_7 й ОСОБА_8 без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Додатковим рішенням цього суду від 02 серпня 2010 року у задоволенні вимог ОСОБА_5 в частині визнання ордера № 861 від 30 квітня 2003 року недійсним та усунення перешкод у користуванні вказаною квартирою шляхом скасування реєстрації ОСОБА_6 відмовлено.
На вказані судові рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови у визнанні ордеру недійсним й відмови у задоволенні її позову та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення цих вимог.
Так у скарзі йдеться про суперечливість оскаржуваного рішення в частині розв’язування вимог про визнання ордеру недійсним та помилку суду у даті видачі ордеру. Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_6, пославшись на достатність поновлення її у списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки це суперечить чинному законодавству.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та Ленінської селищної ради АР Крим, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо визнання ордеру недійсним, суд виходив з того, що незаконне рішення виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим про надання спірної квартири у користування ОСОБА_6 вже скасовано. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6, які обґрунтовані нормами статей 114 та 126 Житлового кодексу України (виселення зі службового жилого приміщення), суд дійшов висновку про безпідставність цих вимог, а також врахував те, що поновлення у списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов, захищає її житлові права.
З такими висновками суду першої інстанції частково погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 з 07 вересня 2000 року є ОСОБА_5 (а.с.7). ОСОБА_6 на підставі ордеру № 861 від 21 травня 2003 року, виданого виконавчим комітетом Ленінської селищної ради АР Крим відповідно до рішення № 134 від 30 квітня 2003 року, вселилася у цю квартиру та проживає в ній (а.с.10, 11). Рішенням виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим № 64 від 30 березня 2005 року скасовано рішення про включення вказаної квартири у число службових (а.с.53). У цей же день виконавчий комітет Ленінської селищної ради АР Крим рішенням № 64 скасував рішення № 134 від 30 квітня 2003 року та зобов’язав ОСОБА_6 звільнити спірне житло (а.с.54).
Звертаючи увагу на те, що ордер № 861 від 21 травня 2003 року на вселення ОСОБА_6 у квартиру видано їй у порушення прав власника цієї квартири - ОСОБА_5, вказаний ордер підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 59 Житлового кодексу України, згідно якій ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле приміщення.
Висновок суду першої інстанції про те, що ордер не підлягає визнанню недійсним, враховуючи, що скасування виконавчим комітетом Ленінської селищної ради АР Крим рішення про надання у користування ОСОБА_6 спірної квартири є достатнім для захисту прав позивача, не можна визнати обґрунтованим, оскільки єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер (частина 1 статті 58, частина 1 статті 122 Житлового кодексу України). Тому, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог щодо визнання ордеру недійсним підлягає скасуванню, а вимоги апелянта - задоволенню.
На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог ОСОБА_6 про зобов’язання виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим надати їй жиле приміщення на території с. Леніне Ленінського району АР Крим, яке відповідає санітарним та технічним нормам, у зв’язку з виселенням зі службового жилого приміщення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 114 Житлового кодексу України надаване громадянам у зв’язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Нормами статті 126 названого Кодексу встановлено, що надаване громадянам у зв’язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.
З огляду на те, що матеріали справи містять докази щодо скасування рішення про включення спірної квартири у число службових, а рішенням суду ОСОБА_6 виселено з квартири позивача з наданням іншого жилого приміщення, колегія суддів не може погодитися з доводом апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення в цій частині та приходить до висновку, що рішення в цій частині ухвалене відповідно до вимог частини 2 статті 117 Житлового кодексу України.
Вищевикладене свідчить про наявність підстав для скасування рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 липня 2010 року та додаткового рішення цього суду від 02 серпня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання ордеру недійсним відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих вимог.
В решті рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 липня 2010 року та додаткове рішення цього суду від 02 серпня 2010 року в частині залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим про визнання ордеру недійсним - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Визнати недійсним ордер № 861 від 21 травня 2003 року, виданий виконавчим комітетом Ленінської селищної ради АР Крим на вселення ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1.
В решті вказані рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова О.В. Притуленко Т.С. Авраміді