АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1334-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Українець Л.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Кустової І.В.,

суддів                 Притуленко О.В.,

Авраміді Т.С.

при секретарі             Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 червня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 до досягнення нею двадцяти трьох років.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі до 27 вересня 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час знаходження сторін у шлюбі  народилася донька ОСОБА_6, яка знаходиться на утриманні позивачки та після досягнення повноліття продовжує навчатися в Московському соціально-економічному інституті. Добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання доньки відповідач відмовляється.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 500 грн. на утримання доньки ОСОБА_6 до досягнення останньою двадцяти трьох років щомісячно.

У червні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів у розмірі 700 грн. на своє утримання на період її навчання до досягнення нею двадцяти трьох років.

Вимоги позову мотивувала тим, що вона знаходиться на утриманні матері ОСОБА_4, а відповідач добровільно матеріальної допомоги, яку вона потребує у зв’язку з навчанням, не надає.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 23 червня 2010 року у позові ОСОБА_4 відмовлено, а позов ОСОБА_6 задоволений частково – стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання до досягнення нею двадцяті трьох років у розмірі 200 грн. щомісячно. У решті позову відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане судове рішення представник ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

Так у скарзі йдеться про те, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту знаходження ОСОБА_6 на утриманні ОСОБА_4 суперечить матеріалам справи, оскільки  такий  факт вбачається з наявної у справі  довідки про склад родини та договору про надання платних послуг у сфері вищої професійної освіти, помилковим також є висновок суду про те, що  реєстрація за різними адресами виключає   знаходження ОСОБА_6 на утриманні матері.

Зі змісту апеляційної скарги та повноважень, яким наділено апелянта (а.с.119), вбачається, що рішення суду оскаржується тільки в частині розв’язання вимог ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту перебування на утриманні позивачки її доньки ОСОБА_6.

З таким висновком колегія суддів погоджується як з таким, що відповідає обставинам справи та нормам закону.

З матеріалів справи вбачається, що батьками  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5 та ОСОБА_4.(а.с.19).

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстровані у кв. АДРЕСА_1 (а.с.3 зворот, 5 зворот, 17, 18, 192), а фактично проживають  за різними адресами: ОСОБА_4 – АДРЕСА_2 (а.с. 96, 99), ОСОБА_6 – за різними адресами на території Московської та Воронежської областей Російської Федерації (а.с. 7,166,167,183).

Даних щодо надання матеріальної допомоги ОСОБА_6 з боку її матері - ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 181 Сімейного кодексу України (далі – СК України) одним із засобів виконання батьками обов’язку з утримання дитини є сплата аліментів на утримання дитини одним з батьків,  що проживає окремо від дитини.

Обов’язок батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, встановлено статтею 199 СК України, частиною 3 якої визначено, що  право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, а також самої дочки, яка продовжує навчання.

Аналогічне роз’яснення міститься у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно з яким відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.  

Колегія суддів не може погодитися з доводом апеляційної скарги щодо підтвердження  факту утримання ОСОБА_4 її дочки - студентки ОСОБА_6 наявними у справі  довідкою про склад родини (а.с.18) та даними про отримання ОСОБА_6 освіти на платній основі (а.с.97, 171-182), оскільки будь – яких доказів того, що тягар матеріального утримання дочки – студентки несе ОСОБА_4 ці документи не містять.

Звертаючи увагу на вищеназвані норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_4  Твердження апелянта щодо необгрунтованості цього висновку суду, на думку колегії суддів є хибним. А інших доказів апелянтом надано не було ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції.

Заперечуючи проти ухваленого рішення, апелянтом не надано беззаперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

З огляду на наведене, відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 червня 2010 року - залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Т.С. Авраміді