УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     8 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Руснак А.П.

                                                      Суддів: Адаменко О.Г.

Кірюхіної М.А.

                     При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну  справу за позовом  ОСОБА_5 до приватного сільськогосподарського підприємства  «Чернишевське» про внесення змін до договору оренди землі,  за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства  «Чернишевське» на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від    21 вересня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     11 листопада 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства (далі ПСП) «Чернишевське» про розірвання договору оренди землі.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником земельної ділянки, яка отримана нею в рахунок земельного паю. 1 липня 2007 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди цієї земельної ділянки. Відповідно до умов договору орендна плата була встановлена у розмірі 900 грн. на рік. Указом  Президента України у 2008 році  було встановлено, що  розмір орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, які  отримані громадянами в рахунок земельних паїв, має бути не меншим ніж  3% від вартості землі на рік. У зв’язку з цим вона звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до договору оренди, а саме встановлення орендної плати у розмірі 3% від вартості земельної ділянки на рік. Відповідач від цієї пропозиції відмовився,  що, на її думку, є підставою для розірвання договору відповідно до вимог ст. 652 ЦК України.

     15 червня 2010 року позивач змінила позовні вимоги і з тих самих підстав просить внести  зміни до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки № 11-К, укладеного між нею і ПСП «Чернишевське» 1 липня 2007 року, виклавши його у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у натуральній, відробітковій або грошовій формі і складає 3% від вартості земельної ділянки, яка передається в оренду, станом на початок року, за який вноситься орендна плата».

     Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.   Внесено зміни у п. 4.1 договору оренди землі № 11-к від 1 липня 2007 року,  укладеного між  ОСОБА_5 та   ПСП «Чернишевське». Вказаний пункт договору викладено в наступній редакції:  «Орендна плата вноситься орендарем у натуральній, відробітковій або грошовій формі та становить  3 %   визначеної  відповідно  до законодавства вартості земельної ділянки на рік, за який вноситься орендна плата». У решті позовних вимог відмовлено.

     ПСП «Чернишевське»  подало апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду скасувати і  ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема,  вказує на те, що суд безпідставно  застосував до спірних правовідносин частину 2 ст. 652 ЦК України, оскільки суттєвих змін обставин щодо розміру орендної плати, якими сторони керувались при укладенні договору, не було.

Суд не звернув уваги на те, що під час укладення договору і визначення розміру орендної плати сторони  керувались Законом України «Про оренду землі» і не враховували вимоги Указу Президента України № 92 від 2 лютого 2020 року «Про додаткові заходи  щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Отже, зазначений нормативний акт до спірних правовідносин не може бути застосований. Крім того, він носить рекомендаційний характер.

     Суд не врахував, що спірні правовідносини мають регулюватися частиною 2 ст. 21 і ч. 2 ст. 23  Закону України «Про оренду землі», а тому передбачених законом і договором підстав для зміни орендної плати не було.

     Посилання суду при задоволенні позовних вимог на позицію Верховного Суду України, викладену у рішенні  від 28.04.2010 року у справі № 6-4766ск10, є помилковим, оскільки зазначене рішення стосується питання зміни орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у державній (комунальній) власності.

     Крім того, не враховано судом, що позивач не надав достовірних доказів на підтвердження належного звернення до відповідача з пропозицією щодо зміни умов договору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд керувався ч. 2 ст. 652 ЦК України і виходив з того, що збільшення орендної плати до 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) відповідно до Указу Президента України № 725/2008 «Про невідкладні заходи  щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» є істотною обставиною, яка дає підстави для зміни договору оренди в частині розміру орендної плати.

     Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

     Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

     Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

     Згідно з частиною 2  ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

     Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що  зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.      

     Частиною 1 ст. 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.   Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

     Відповідно до частини  2 цієї статті  якщо сторони не досягли згоди  щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може  бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений  за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1.   в момент укладення договору  сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2.   зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості  та обачності, які від неї вимагалися;

3.   виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4.   із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

     Частиною 4 цієї статті встановлено, що зміна договору у зв’язку  з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

     З матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 8,5496 га. на території Ковильнівської сільської ради Роздольненського району Автономної Республіки Крим, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

     1 липня 2007 року ОСОБА_5 уклала з ПСП «Чернишевське» договір № 11-к оренди  земельної ділянки площею 6,6399 га., нормативна грошова оцінка якої становить 113307,33 грн. (а.с. 6).

     Пунктом 3.1 договору оренди  передбачено, що договір укладений на 25 років.

     Пунктом 4.1 договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у натуральній, відробітковій або грошовій формі та становить 900 грн. на рік.

     Пунктом 4.4 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на п’ять  років у разі: зміни умов  господарювання, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку; погіршення  стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; підвищення  цін і тарифів; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

     Пунктом 12.1 договору передбачено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення  згоди щодо  зміни умов договору спір розв’язується  у судовому порядку.

     Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних  часток (паїв)» у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного  сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок  сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі  не менше 3 відсотків визначеної відповідно  до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового  збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

     Виходячи з аналізу змісту статті 13 Закону України «Про оренду землі» та пункту 1 вищенаведеного Указу Президента, останній має рекомендаційний характер і може бути підставою для зміни умов договору  оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення, чи для його розірвання за згодою сторін (частина перша ст. 651 ЦК України) або за правилами, передбаченими статтею 652 ЦК України.

     Посилаючись на вищенаведений Указ Президента, ОСОБА_5 у 2009 році звернулась до ПСП «Чернишевське» з вимогою про внесення змін до договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати до 3 % вартості земельної ділянки.

     Листом № 608  від 10 вересня 2009 року ПСП «Чернишевське» відмовило ОСОБА_5 у задоволенні її вимоги, проте повідомило, що готове розглянути питання підвищення орендної плати в залежності від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 рік і державної цінової політики на зерно (а.с.9).

     Після звернення ОСОБА_5  до суду з позовом про розірвання договору оренди ПСП «Чернишевські», заперечуючи проти позову, висловило згоду внести зміни до договору оренди землі, збільшивши орендну плату до 3 відсотків нормативної  грошової оцінки землі відповідно до Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних  часток (паїв)» у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725 (а.с.12).

     Проте, від підписання додаткової угоди про внесення до договору оренди вищевказаних змін, запропонованої позивачем,  ПСП «Чернишевські» ухилилось.

     За таких обставин суд обґрунтовано зробив висновок про наявність підстав для зміни умов договору оренди в судовому порядку і застосував до спірних правовідносин ст. 652 ЦК України.

     З огляду на зазначене, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду і відмови у задоволенні позову.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу  приватного сільського господарського підприємства «Чернишевське» відхилити.

     Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від    21 вересня 2010 року залишити без змін.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку  до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

     Судді: