У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.
Суддів: Підлісної І.А.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Первомайського районного суду АР Крим від 23 вересня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
12 серпня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з будинку відповідача ОСОБА_6 без надання йому іншого житлового приміщення, зобов'язавши його звільнити будинок та прилеглу до нього територію від особистих речей, а також зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником вказаного домоволодіння. У теперішній час сумісно з нею проживає її чоловік ОСОБА_7, який у даному будинку не зареєстрований, вони чекають дитину. У вказаному будинку також зареєстрований та проживає її рідний брат - відповідач по справі, який не є членом її сім'ї. З відповідачем в неї склалися неприязні відносини, пов'язані з його проживанням у будинку, він постійно провокує сварки та скандали, у зв'язку з чим вона вимушена неодноразово звертатися до органів міліції для прийняття мір до відповідача, це хвилює її та порушує її спокій і психологічну рівновагу, що виключає можливість спільного проживання. Відповідач має декілька кішок, створює антисанітарні умови у своїй кімнаті, в літній кухні та на дворі, зайняв гараж під свою автомашину, вона не має можливості користуватися жодною господарською будівлею, відповідач не приймає участі в оплаті комунальних послуг та утримання будинку.
Рішенням Первомайського районного суду АР Крим від 23 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки їй на підставі свідоцтва про спадкування за законом, на праві приватної власності належить спірне домоволодіння в цілому, відповідачем є її брат який вселився в будинок вже після смерті батька і ніяких витрат по утриманню зазначеного домоволодіння не несе. Також вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги надані нею докази в обґрунтування своїх вимог, та відмовлено в реалізації свого права власності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 18 березня 2004 року. У будинку проживає рідний брат позивача ОСОБА_6, відповідач по справі, зареєстрований в даному будинку з 14.12.2004 року.
Позивачка ставить питання про виселення ОСОБА_6 без надання йому іншого житлового приміщення посилаючись на положення статей 116, 150, 157 ЖК України, ст. ст. 319-321, 391 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна, як зазначено у статті 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Однак, частиною першої статті 156 ЖК України члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Установлено, що відповідач ОСОБА_6 є рідним братом позивача, вселилися він до спірного будинку у встановленому законом порядку і набув прав і обов'язків, передбачених статтею 156 ЖК України.
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені статтею 157 ЖК України та частиною першою статті 116 ЖК України.
Виселення згідно із частиною першою статті 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Проте позивач не навів підстав для виселення відповідача зі спірного будинку, які передбачені статтею 157 та ч. 1 статті 116 ЖК України.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_5 зверталася до Первомайського РО ГУ МВС України в АР Крим із заявами, у зв’язку із чим було винесено три постанови від 03 березня 2010 року, від 10 червня 2010 року, та від 06 серпня 2010 року про відмову в порушенні відносно ОСОБА_6 кримінальних справ. Із вказаних постанов вбачається, що між сторонами протягом тривалого часу існують неприязні відносини з побутових підстав, які виникли в процесі користування спірним домоволодінням
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції проте, що єдиним свідком є ОСОБА_7 але його свідчення не можуть бути взяті до уваги, оскільки він як чоловік позивачки є упередженим у вирішенні справи на її користь, є цілком обґрунтованими, інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачкою не надано, у зв’язку із чим підстави для застосування ст.ст. 116, 157 ЖК України відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є членом сім'ї позивача, а тому підлягає виселенню, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги , як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, а саме статті 156, 157 ч.1 ст. 116 ЖК України оскільки з матеріалів справа вбачається, що відповідач є рідним братом позивача, який поселився у будинок у встановленому законом порядку та набув право користування спірним будинком.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Первомайського районного суду АР Крим від 23 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Підлісна І.А. Белинчук Т.Г.