УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Руснак А.П.
Суддів: Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи – Четверта сімферопольська державна нотаріальна контора, комітет по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради, про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки і державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_8 на заочне рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
23 березня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просить визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1, укладений 29 березня 2001 року між продавцем ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності від його імені, і покупцем ОСОБА_6, посвідчений нотаріусом Четвертої сімферопольської державної нотаріальної контори, а також державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 8 квітня 2004 року, виданий на ім’я покупця ОСОБА_6, і застосувати наслідки недійсності цього правочину.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_7, діючи від його імені на підставі довіреності, при укладенні вказаного договору, порушила вимоги ч. 3 ст. 62 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки продала належну йому земельну ділянку своєму чоловіку ОСОБА_6, набувши при цьому право спільної сумісної власності з ним на це майно відповідно до вимог сімейного законодавства. Оскільки ОСОБА_7 своєчасно не надала йому звіт про результати виконаних в його інтересах дій, про порушення свого права він дізнався лише у січні 2007 року з копії рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27.12.2006 року про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, оскільки суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 як у зв’язку з необґрунтованістю його вимог так і у зв’язку зі спливом позовної давності.
Висновок суду про те, що ОСОБА_7 не набула право власності на спірну земельну ділянку, оскільки воно не зареєстроване в установленому порядку, а державний акт на право власності на цю земельну ділянку виданий лише на ім’я ОСОБА_6, не відповідає вимогам матеріального права, зокрема ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України і ст. ст. 22, 23 ЗК України в редакції 1992 року, які діяли на момент укладення договору.
Крім того, суд безпідставно вважав, що позивач пропустив строк на звернення до суду з даним позовом і не врахував, що про порушення свого права він дізнався лише у 2007 році з рішення суду про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1. Раніше про укладення договору йому було невідомо, оскільки відповідач ОСОБА_7 звіт про виконання доручення перед ним не склала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Проте, згідно з частиною 3 цієї статті апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 9 лютого 2001 року позивач ОСОБА_5 видав відповідачці ОСОБА_7 довіреність на право від його імені отримати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою м.Сімферополь вул. Абдуль Тейфук, 8, а також подарувати або продати цю земельну ділянку на умовах та за ціну на її розсуд. 29.03.2001 року ОСОБА_7, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_5, продала земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_6, з яким з 4 жовтня 1986 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_6 4 квітня 2004 року отримав державний акт на право власності на придбану земельну ділянку.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки і державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, суд виходив з того, що хоча відповідно до вимог сімейного законодавства майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, ОСОБА_7 не може вважатися співвласником спірної земельної ділянки, оскільки її право власності на неї не зареєстровано в установленому законом порядку, а державний акт на право власності на земельну ділянку виданий лише на ім’я ОСОБА_6 Крім того, позивач пропустив строк на звернення до суду з даним позовом.
Проте, колегія суддів вважає, що такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 30 жовтня 2008 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки і державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.222-223).
Предметом даного спору є договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої за адресою вул. Абдуль Тейфук, 8 в м.Сімферополі, укладений 29 березня 2001 року між продавцем ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_5, і покупцем ОСОБА_6, посвідчений нотаріусом Четвертої сімферопольської державної нотаріальної контори, і державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 8 квітня 2004 року, виданий на ім’я покупця ОСОБА_6
Підставами спору також є невідповідність зазначеної угоди вимогам закону.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2009 року зазначене рішення суду змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на пропущення строку позовної давності як на підставу відмови у позові ОСОБА_5 В решті рішення залишено без змін (а.с.95).
Пунктом 2 ст. 205 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладанням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Проте, на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув і всупереч вимогам пункту 2 ст. 205 ЦПК України ухвалив рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги і відповідно до вимог частини 1 ст. 310 ЦПК України скасувати рішення суду із закриттям провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, частиною 1 ст. 310, ст. ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 за довіреністю -ОСОБА_8 задовольнити частково.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2010 року скасувати із закриттям провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: