Судове рішення #12502022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     1 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого, судді Кірюхіної М.А.

Суддів Адаменко О.Г.

Руснак А.П.

при секретарі Бініашвілі Б.Ш.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми в порядку регресу, за апеляційною скаргою  ОСОБА_5 на рішення  Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2010 року,

ВСТАНОВИВ:

     11 травня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6  про стягнення в порядку регресу суми у розмірі 24500 грн.

     Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.09.2000 року по 16.09.2008 року він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними було придбано в кредит автомобіль «Great Wall Pegasus» вартістю  120000 грн. Для погашення кредиту та процентів за ним він позичав гроші у своєї матері - ОСОБА_8 в загальній сумі 49000 грн., що підтверджується розписками. В період з 26.12.2008 року по 20.04.2010 року він самостійно повернув борг в повному обсязі. Отже, в порядку регресу має право стягнути половину цієї суми в розмірі 24500 грн. з відповідача.

     Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від  9 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

     ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду  скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи і порушення норм матеріального права.

     Зокрема, зазначає, що суд безпідставно вважав, що відповідач надавала свою згоду на отримання ним кредиту, оскільки цей факт письмовими доказами не підтверджується. Отже, висновок суду, що обізнаність відповідача щодо отримання ним позики на потреби сім’ї має бути підтверджена письмовими доказами, не ґрунтується на законі.

     Суд необґрунтовано відмовив йому у дослідженні книги його доходів, як суб’єкту підприємницької діяльності, оскільки з цього доказу видно співвідношення суми його доходів  і суми платежів на повернення кредиту.

     Суд не врахував, що в розписках зазначено, що гроші у матері він позичав на повернення кредиту, а автомобіль, придбаний за  рахунок  кредитних  коштів був поділений між ним і відповідачем рішенням суду без урахування цих обставин.

     Також безпідставно суд зробив висновок, що позика на суму 49000 грн. не є дрібною побутовою угодою.

     У письмових запереченнях відповідач просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

     Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що кошти в загальній сумі 49000 грн., які він позичив у своєї  матері ОСОБА_8 в період з 25 грудня 2006 року  по 1 жовтня 2007 року, тобто під час шлюбу з ОСОБА_6,  були отримані з відома і згоди дружини і використані на потреби сім’ї, зокрема, на придбання автомобіля і погашення кредиту, отриманого для придбання автомобіля.

     Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

     Частиною 4 ст. 65 Сімейного Кодексу України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

     Згідно з  частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     Позивач ОСОБА_5  на підтвердження позовних вимог  надав  розписки, з яких вбачається, що 25 грудня 2006 року він позичив у своєї матері ОСОБА_8 15000 грн. для купівлі автомобіля, а в період з  9 лютого по 1 жовтня 2007 року -  ще 34000 грн. для погашення кредиту, отриманого на купівлю автомобіля (а.с.8).

     Проте, з даних  розписок не вбачається, що його дружина ОСОБА_6, з якою він на той час перебував у зареєстрованому шлюбі,  давала згоду на  укладення цих  договорів позики.

     Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що використав отримані від ОСОБА_8 за договорами позики кошти безпосередньо на придбання автомобіля і погашення кредиту.

     З матеріалів справи вбачається, що доходи, які  ОСОБА_5 отримав від підприємницької діяльності протягом 2006 року, перевищували  вартість придбаного ним автомобіля (а.с. 35).

     Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 14 серпня 2009 року у цивільній справі № 2-944/09  за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна було встановлено, що автомобіль «Great Wall Pegasus», придбаний сторонами під час шлюбу,  є сумісною спільною власністю подружжя і частки кожного з подружжя є рівними (а.с. 33).

     За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність  заявлених позивачем  вимог і відмовив у задоволенні позову.

     Доводи апеляційної скарги не  спростовують висновків суду і не дають підстав для  задоволення позову.

     Надані позивачем докази підтверджують лише факт укладення і виконання договору позики між ним і його матір’ю ОСОБА_8, але не свідчать про будь-які обов’язки   за цим договором відповідача ОСОБА_6

     З огляду на зазначене, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 303, 304, 307,  308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

     Рішення  Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2010 року залишити без змін.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

 

     Судді:  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація