РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИВ:
16 березня 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів в сумі 28891 грн. 51 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2006 року з ОСОБА_6 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 536 грн. щомісячно. Дане рішення було звернено до примусового виконання. Проте, ОСОБА_6 аліменти сплачує не регулярно, внаслідок чого утворилась заборгованість, що дає підстави для нарахування на цю суму пені відповідно до вимог ст. 196 СК України.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 4332 грн. 23 коп. та витрати, пов’язані з наданням правової допомоги в сумі 622 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 просить рішення суду змінити, збільшивши суму пені, що підлягає стягненню до 28891 грн. 51 коп., посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені з 1% до 0,15% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідача, залишив без уваги ті обставини, що він є працездатним але не працює; не сплачує аліменти, але має змогу оплачувати своє навчання; не надав доказів на підтвердження своїх витрат на лікування, а також неможливості працевлаштуватися.
У письмовій заяві відповідач просив розглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності, апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач дійсно в період з березня 2007 року по березень 2010 року не сплачував своєчасно аліменти на користь позивача. Враховуючи період прострочення і розмір заборгованості за кожен місяць, суд погодився з доводами позивача, що розмір пені, яка має бути нарахована відповідачу згідно з частиною 1 ст. 196 СК України, складає 28891 грн. 51 коп. Проте, керуючись частиною 2 ст. 196 СК України, суд зменшив суму пені, що підлягає стягненню, до 4322 грн. 23 коп., враховуючи матеріальний та сімейний стан платника аліментів. При цьому суд взяв до уваги ті обставини, що відповідач має ще одну неповнолітню дитину, на утримання якої сплачує аліменти; в даний час не працює; навчається у вищому учбовому закладі і оплачує це навчання; має ряд тяжких захворювань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для нарахування відповідачу пені за прострочення сплати аліментів в загальній сумі 28891 грн. 51 коп., оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам частини 1 ст. 196 СК України, але вважає неправильним рішення щодо можливості зменшення пені до 4332 грн. 23 коп. з урахуванням сімейного і матеріального стану відповідача, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 2 ст. 196 СК України встановлено, що розмір неустойки, передбаченої частиною 1 цієї статті, може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач крім сина ОСОБА_7, на утримання якого сплачує аліменти на користь позивача ОСОБА_5, має другу дитину – дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання якої також сплачує аліменти у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку на користь ОСОБА_10
Виходячи з цього, колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував сімейний стан відповідача при зменшенні суми пені.
З наданих відповідачем доказів також підтверджується наявність у нього тяжкого хронічного захворювання.
Проте, ця обставина відповідно до змісту частини 2 ст. 197 СК України може бути підставою для задоволення вимог платника аліментів про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами, якщо заборгованість виникла у зв’язку з цим захворюванням. Але ОСОБА_6 з таким позовом до суду не звертався.
Крім того, з матеріалів справи і відзиву на позов вбачається, що відповідач хоча офіційно і не має постійної роботи, все ж таки отримує деякі прибутки, за рахунок яких погасив заборгованість по аліментах, оплачує своє навчання і лікування.
Документи щодо підтвердження розміру цих прибутків відповідачем всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України не надані. Представлений чек на одноразове придбання 23.07.2010 року медикаментів на суму 415 грн.32 коп. не є доказом тяжкого матеріального стану ОСОБА_6, оскільки не містить відомостей про розмір його доходів.
Отже, висновок суду про можливість зменшення розміру пені з урахуванням тяжкого матеріального стану відповідача і наявності у нього тяжкого захворювання не відповідає вимогам частини 2 ст. 196 СК України і ст. 213 ЦПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні шляхом збільшення суми пені, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача, з 4332 грн. 23 коп. до 14445 грн. 75 коп., тобто до 50 відсотків всієї нарахованої суми.
Доводи відповідача про перебування на його утриманні непрацездатної матері ніякими доказами не підтверджуються, а тому не можуть бути прийняті до уваги при ухваленні рішення.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України рішення суду також підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору із збільшенням цієї суми до 144 грн. 45 коп.
Крім того, на підставі частини 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 132 грн. 22 коп. на відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи в апеляційному порядку.
Підстав для збільшення суми, стягнутої з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів не вбачає, оскільки позивач не надала доказів на підтвердження того, що ця сума не відповідає вимогам Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року змінити, збільшивши суму пені за прострочення сплати аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, з 4332 грн. 23 коп. до 14445 грн. 75 коп., а розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь держави, - з 51 грн. до 144 грн. 45 коп.
В іншій частині рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат 132 грн. 22 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: