АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року                                                                                           м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Іщенка В.І.,

суддів     Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.,  

при секретарі: Короткові Д.К.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

19 липня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову до суду і до досягнення ним повноліття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 02.07.1994 року по 03.11.1999 року.  В шлюбі вони мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за домовленістю сторін проживає разом з позивачем, і перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальну допомогу не надає, участі у вихованні та розвитку дитини не бере, тому вона вимушена звернутися з позовом до суду і просила стягнути аліменти у вказаному  розмірі, зазначивши, що відповідач працює головним спеціалістом у відділу державної реєстрації фізичних осіб при Керченському ГУ МВС України в АР Крим, отримує заробітну плату і згідно із ст.180 СК України зобов’язаний утримувати дитину.

 27 серпня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову до суду і до досягнення ним повноліття.

Позовні вимоги ОСОБА_6 мотивовані тим, що з відповідачем вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з 07.03.2003 року.  Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає разом з ними. Відповідач не виконує належним чином обов’язки по утримуванню сім’ї, необхідної матеріальної допомоги не надає, від утримання дитини ухиляється, зовсім не надає грошей у сім’ю, тому вона була вимушена звернутися з позовом до суду і просила стягнути аліменти у вказаному  розмірі, зазначивши, що відповідач працює провідним спеціалістом у відділу державної реєстрації фізичних осіб при Керченському ГУ МВС України в АР Крим, отримує заробітну плату і згідно із ст.180 СК України зобов’язаний утримувати дитину.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 08 вересня 2010 року цивільні справи за позовами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 були об’єднані в одне провадження.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 23 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини заробітку відповідача щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.07.2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача щомісячно, але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 27.08.2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення допущено до негайного виконання в межах сплати платежу за один місяць. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким стягнути аліменти в рівних частках заробітку у розмірі по 1/6 частини заробітку на користь кожного позивача. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт вказує, що при визначенні розміру аліментів  суд не врахував положення ч.2 ст.183 СК України, відповідно до якої, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання. При цьому судом першої інстанції було прийнято рішення стягнути з нього по ј та 1/6 частини заробітку на кожну дитину, чим порушено норми матеріального закону. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення аліментів не були враховані його хвороби, і як він вважає, суд повинен був прийняти рішення про стягнення з нього аліменти у розмірі по 1/6 частині заробітку, так як йому необхідні гроші для лікування, харчування, оздоровлення, одягу, сплати комунальних платежів та інші потреби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Стягуючи з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 у розмірі ј частини заробітку відповідача, суд виходив з того, що у відповідності до ст.180 СК України він зобов’язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, при цьому суд виходив з того, що об’єктивно, утримання дитини-інваліда, якою є ОСОБА_8, потребує більш матеріальних затрат, у зв’язку з необхідністю постійного лікування та на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача суд виходив з того, що у відповідності до ст.180 СК України він зобов’язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону

Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.07.1994 по 03.11.1999 роки і в шлюбі мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір’ю (а.с.4).

З свідоцтва про одруження вбачається, що з 07.03.2003 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебувають у зареєстрований шлюбі і у шлюбі мають сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає з батьками (а.с.25).

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.182 ч.2 СК України розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є дитиною- інвалідом, тому колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність стягнення аліментів на його утримання у розмірі ј частини заробітку відповідача щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки стягнення у аліментів у зазначеному розмірі відповідає вимогам закону і не буде порушувати права неповнолітньої дитини.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10 у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача щомісячно, але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, оскільки це відповідає вимогам закону і не порушує права неповнолітньої дитини, а також розмір аліментів не заперечується відповідачем по справі, оскільки у апеляційній скарзі він просить стягнути аліменти саме  у такому розмірі.

Також, з довідки КП «Жилавтосервіс-Керч» від 27.08.2010 року вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрована та проживає разом з чоловіком і сином ОСОБА_10 за однією адресою у  АДРЕСА_1 (а.с.26).

Доводи апелянта про те, що суд повинен був визначити єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на утримання двох дітей відповідно до ч.2 ст.183 СК України, не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки зазначена норма закону застосовується при  стягненні аліментів на двох або більш дітей, які проживають в одній сім’ї, а діти відповідача народжені і проживають у різних сім’ях.

Також, колегія суддів  не бере до уваги посилання апелянта на його хворобу, як на підставу зменшення розміру аліментів, оскільки довідки та документи, які містяться у матеріалах справи датовані 2008 роком, а доказів у підтвердження хвороби на час розгляду справи відповідачем не надано (а.с.32-38) .

Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин по справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та скасування оскаржуваного ним судового рішення.

На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2010 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2010 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

.