АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого судді Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою прокурора м. Керчі на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання право власності за кожним на 1/2 частку земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,0818га, розташованої в СТ «Створ» у м. Керчі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.10.2007 року між позивачами та відповідачем був укладений договір, відповідно до якого ОСОБА_4 за 10000 грн. продала позивачам, у рівних долях, належну їй земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,0818га, розташовану в СТ «Створ» м. Керчі. Гроші за земельну ділянку позивачі передали ОСОБА_4 по 5000 грн. кожний, яка в свою чергу зобов’язалася нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу. Однак, від реєстрації у нотаріальному порядку відповідач ухиляється, у зв’язку з чим позивачі були вимушені звернутися до суду, з вимогою про визнання за кожним з них права власності на Ѕ частки земельної ділянки на підставі статей 220 ч. 2, 328, 392, 628, 629 Цивільного кодексу України.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,0818га, яка розташована у садівницькому товаристві «Створ» у м. Керчі, АР Крим, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках.
Прокурор м. Керчі не погодився з зазначеним рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які містять матеріали справи. Апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази встановлення факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Апелянт зазначає, що відповідно до ст.657 ЦК вказаний договір повинен укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Крім того, згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, та визнання права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 15 жовтня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,0818га, розташованої в СТ «Створ» м. Керчі. Суд вказав, що вказаний договір варто визнати дійсним, оскільки між сторонами відбулося повне виконання договору і вони домовилися щодо усіх важливих умов договору, пославшись у рішенні на вимоги частини 2 статті 220 ЦК України .
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки судом не були ретельно досліджені докази по справі, а дослідженим доказам не була надана належна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2010 року що між позивачами та ОСОБА_4, був укладений договір відповідно до якого, ОСОБА_4 отримала 10000грн. (по 5000грн. з кожного позивача) за продану земельну ділянку №НОМЕР_1 площею 0,0818га, яка розташована в СТ «Створ» м. Керчі (а.с.7), та домовились зареєструвати цей договорі у нотаріальному порядку продовж 20 днів з моменту його підписання.
Згідно зі ст.125 Земельного Кодексу України, в редакції (яка діяла на час розгляду справи), право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на землю, та після її реєстрації.
Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст.220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Вирішуючи спір, суд зазначені вимоги закону застосував неправильно, не врахував, що норма ч.2 ст.220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню й державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 540 ЦК пов’язується з державну реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позовна заява та матеріали справи не містять доказів про ухилення відповідача від нотаріального укладення договору, оскільки при розгляді справи сторони визнали позов.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі з вимогами про визнання дійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,0818га, яка розташована у СТ «Створ» в м.Керчі, до суду не зверталися, оскільки матеріали справи таких вимог не містять, однак суд першої інстанції ухвалив в цій частини рішення, вийшовши за межі позовних вимог і порушивши норми цивільного процесуального законодавства
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судом першої інстанції ухвалено без дотримання вимог норм матеріального і процесуального права, без урахування всіх суттєвих обставин у справі без надання належної правової оцінки дослідженим доказам, а тому вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора м. Керчі на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2008 року задовольнити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2008 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання за кожним права власності на Ѕ частки земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,0818га, яка розташована в СТ «Створ» у м. Керчі, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді