АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого судді Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною і визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою прокурора м. Керчі на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2007 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2007 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди, укладеної між нею та відповідачем від 06.10.2005 року купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ «Чайка» в м. Керчі, площею 0,0526 га, дійсною і визнання права власності на вказану земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 жовтня 2005 року сторони домовились про продаж земельної ділянки, про що уклали усний договір. ОСОБА_2 сплатила відповідачу оговорену суму у розмірі 1512 грн., про що остання написала розписку, та зобов’язалась оформити право власності на ділянку та переоформити її на позивача. Однак відповідач від реєстрації права власності у нотаріальному порядку ухиляється, у зв’язку з чим ОСОБА_2 була вимушена звернутися до суду, з вимогою про визнання договору купівлі-продажу дійсним на підставі статті 220 ч.2 Цивільного кодексу України.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 28 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсною угоду, укладену 06 жовтня 2005 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 в садовому товаристві «Чайка», загальною площею 0,0526га, у м. Керчі, АР Крим і визнано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Прокурор м. Керчі не погодився з зазначеним рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які містять матеріали справи. Апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази встановлення факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Апелянт зазначає, що відповідно до ст.657 ЦК вказаний договір повинен укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Крім того, згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною і визнання права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовились про продаж земельної ділянки площею 0,0526га. в садовому товаристві «Чайка» у м. Керчі. У підтвердження досягнутої домовленості сторони уклали усний договір, в виконання якого позивачка сплатила відповідачці оговорену суму у розмірі 1512 грн., а відповідачка після отримання державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку до нотаріуса не з’явилася. Суд вказав, що вказаний договір варто визнати дійсним, оскільки між сторонами відбулося повне виконання договору і вони домовилися щодо усіх важливих умов договору, пославшись у рішенні на вимоги статті 220 ЦК України.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки судом не були ретельно досліджені докази по справі, а дослідженим доказам не була надана належна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2005 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3, була складена розписка відповідно до якої ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 1512 грн. за продаж земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0526га, яка розташована у СТ «Чайка» м.Керчі, АР Крим.
Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст.220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Вирішуючи спір, суд зазначені вимоги закону застосував неправильно, не врахував, що норма ч.2 ст.220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню й державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 540 ЦК пов’язується з державну реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позовна заява та матеріали справи не містять доказів про ухилення відповідача від нотаріального укладення договору, оскільки при розгляді справи сторони не були присутні у судовому засіданні, а з наданої до суду заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_3 визнала позов.
Вказані обставини свідчать про те, що суд першої інстанції взагалі не досліджував питання про ухилення відповідача від укладення договору.
Згідно зі ст.125 Земельного Кодексу України, в редакції (яка діяла на час розгляду справи), право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на землю, та після її реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку відповідач ОСОБА_3, отримала тільки 27 лютого 2007 року (а.с.5) і оскільки вона не була власником земельної ділянки в жовтні 2005 року то вона не мала права на її продаж на той час, оскільки не набула права власності на неї.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судом першої інстанції ухвалено без дотримання вимог норм матеріального і процесуального права, без урахування всіх суттєвих обставин у справі без надання належної правової оцінки дослідженим доказам, а тому вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_2
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора м. Керчі на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2007 року задовольнити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2007 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди, укладеної між нею та відповідачем від 06.10.2005 року, купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ «Чайка» у м. Керчі, площею 0,0526 га, дійсною і визнання за нею права власності на вказану земельну ділянку, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді