АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

     Справа № 22-ц-1594-Ф/10 Г   Головуючий суду першої інстанції      Кіт М.В.

С   Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції      Авраміді Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого судді Авраміді Т.С.,

                                                        суддів Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.,

                                           при секретарі Джан Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою прокурора м. Керчі АР Крим на рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 липня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,099 га за адресою: АДРЕСА_1 дійсним   та визнання права власності на зазначену земельну ділянку.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,099 га за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту про право власності від 30.12.2005 року. У травні 2008 року ОСОБА_6 домовився з довіреною особою відповідача – ОСОБА_8 щодо купівлі зазначеної земельної ділянку за 15500грн. 1 червня 2008 року позивач сплатив обумовлену суму, про що власноруч склав розписку. Представник відповідачки зобов’язався у 10-денний термін нотаріально посвідчити вказаний договір купівлі-продажу. Проте, ОСОБА_8 ухиляється від нотаріального посвідчення договору, внаслідок чого позивач позбавлений можливості оформити право власності. Посилаючись  на положення ст.ст.116,117,128 Земельного кодексу, ст.ст. 220,638, 640 ЦК України позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, а також право власності на нього.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 31 липня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволений. Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,099 га за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між продавцем ОСОБА_7 з одного боку та покупцем ОСОБА_6 з другого боку. Визнано за ОСОБА_6 право власності на зазначену земельну ділянку.      

 У вересні 2010 року прокурор м. Керчі АР Крим, який діє в інтересах держави, в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим, на підставі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 6, 35, 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру" подав апеляційну скаргу,  в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Оскаржуючи рішення, прокурор посилається на відсутність правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним, оскільки положення ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів з приводу нерухомого майна, що підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов’язується з державної реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що між представником відповідачки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 фактично був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,099 га за адресою: АДРЕСА_1, від нотаріального посвідчення якого відповідач ухиляється,  та на підставі положень ст.220 ЦК України  визнав дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та визнав за позивачем право власності на неї на підставі ч. 3 ст. 334 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки він суперечить вимогам закону.

         Як вбачається з матеріалів справи, 1 червня 2008 року ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_7 на продаж належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,099 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4,7-8), отримав за вказану земельну ділянку суму у розмірі 15500 грн., що підтверджується розпискою (а.с.5). Договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, складений у письмовій формі, нотаріально посвідчений  матеріали справи не містять, як відсутні  і відомості щодо його державної реєстрації.

    Відповідно до положень ст.81, ст.131 Земельного кодексу України, громадяни України мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Згідно ч. 2 ст. 131 ЗК України укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

    Оскільки предметом договору купівлі-продажу є  земельна ділянка, згідно вимог ст. 657 ЦК України та   ст. 132 ЗК України такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і є укладеним з часу його державної реєстрації (ст.ст. 210, 640 ЦК України), з цього ж часу згідно положень ч.   4 ст. 334 ЦК України  у набувача виникає право власності на земельну ділянку.

За тих підстав, що момент укладення правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, договір купівлі-продажу земельної ділянки слід вважати неукладеним та таким,  що не породжує правових наслідків для сторін, зокрема права власності. Норма частини другої статті 220 ЦК до таких правочинів не застосовується.

Однак, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув і в порушення норм матеріального права визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна на підставі положень ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції у порушення положень ч.4 ст.174 ЦПК України не перевірив чи не суперечить закону визнання відповідачем позову.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 303, п. 4  ч. 1 ст. 309, ст.ст.313,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора м. Керчі АР Крим – задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 31 липня 2008 року - скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,099 га за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_6 права власності на зазначену земельну ділянку - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: