АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1590-Ф/10 Г Головуючий суду першої інстанції Ковальов О.В.
С Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого судді: Авраміді Т.С.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.,
Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ЗАТ «Керченський скляний комбінат», у якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 1081грн.38коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 2821грн.81коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 13 квітня 2004 року ОСОБА_6 працювала у ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на посаді кладовщика. 4 вересня 2007 року вона була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Під час трудових відносин у відповідача перед нею виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 1081грн.38коп. При звільненні вказана сума сплачена не була, що є порушенням її прав. На підставі наведеного ОСОБА_6 просила суд стягнути з ЗАТ «Керченський скляний комбінат» заборгованість по заробітній платі у розмірі 1081грн.38коп., а також посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2821грн.81коп.
Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 24 червня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволений. Стягнуто з ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1081грн.38коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 2821грн.81коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 16 серпня 2010 року заява ЗАТ «Керченський скляний комбінат» про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ЗАТ «Керченський скляний комбінат» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку, не врахувавши при цьому, що у 2004 року виробництво продукції ЗАТ «Керченський скляний комбінат» зупинено у зв’язку з відсутністю ринків збиту, стосовно товариства порушена справа про банкрутство, а з травня 2006 року на всі рахунки підприємства накладений арешт, через що ЗАТ «Керченський скляний комбінат» був позбавлений можливості своєчасно провести з позивачам розрахунок.
Апелянт вважає, що при таких обставинах, не має правових підстав для стягнення з ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки вини відповідача не встановлено.
Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, з 03.12.2003 року по 09.06.2004 року, з 13.07.2004 року по 25.07.2006 року ОСОБА_6 працювала у ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на посаді кладовщика. З 08.08.2007 року по 4.09.2007 року на посаді в.о. начальника відділу логістики та забезпечення провадження. 4.09.2007 року позивач була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. При звільненні відповідачем виплата належних сум позивачу здійснена не була, про що свідчить довідка видана ЗАТ «Керченський скляний комбінат» (а.с.9).
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що за час роботи ОСОБА_6 на ЗАТ «Керченський скляний комбінат» заробітна плата позивачу виплачувалася не своєчасно, тобто з порушенням вимог законодавства. У зв’язку з тим, що заборгованість по виплаті заробітної плати при звільненні ОСОБА_6 з роботи виплачена не була, суд стягнув на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 1081грн.38коп. на підставі ст.ст. 115, 116 КЗпП України.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 червня 2010 року в частині стягнення з ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на користь ОСОБА_6 заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 1081грн.38коп. не оскаржується, а тому не перевіряється.
Також суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 2821грн.81коп. на підставі ст. 117 КЗпП України, оскільки причини, з яких не здійснений розрахунок при звільненні не є поважними.
Колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Статтею 117 КЗпП України передбачається відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тобто стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, яка є санкцією за порушення з вини власника або уповноваженого ним органу відносно роботодавця за невиконання умов трудового договору, та положень ст.116 КЗпП України щодо строків виплати працівнику належних при звільненні сум і заробітною платою не являється.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавець пов’язує право працівника на отримання вищезазначених виплат у разі наявності складу порушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України) та вини роботодавця у затримці розрахунку при його звільненні.
При цьому, вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Вину власника також не виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія.
Водночас, усяке явище, яке передшкоджає власникові належне виконати свої обов’язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього виключає вину власника.
Зазначені вимоги не були враховані судом при ухваленні рішення на підставі ст. 117 КЗпП України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Гуляєвим Р.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби в АР Крим від 30 травня 2006 року (яка існувала під час звільнення позивачки з роботи), при виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості на суму 539 411,51 грн. був накладений арешт на всі грошові кошти ЗАТ «Керченський скляний комбінат», що знаходяться на рахунках даного підприємства.
Відомості про те, що вказаний арешт був знятий матеріали справи не містять.
Між тим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції не дав належної оцінки зазначеним обставинам та дійшов помилкового висновку щодо наявності вини власника у порушенні строків розрахунку при звільненні ОСОБА_6
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ЗАТ «Керченський скляний комбінат» задовольнити.
Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 червня 2010 року в частині стягнення з ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 2821грн.81коп. скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ЗАТ «Керченський скляний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 2821грн.81коп. відмовити.
В решті заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 червня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: