АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

___________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року                                                                                           м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Іщенка В.І.,

суддів     Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.,  

при секретарі: Короткові Д.К.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів  за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

30 червня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки всіх видів доходу, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття, та стягнення аліментів на її утримання в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною трирічного віку з дня звернення з позовом до суду на підставі ст.84 Сімейного Кодексу України.

Позовні вимоги ОСОБА_5 мотивовані тим, що з відповідачем вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з 25.04.2009 року, проте з 17.11.2009 року шлюбно-сімейні  відносини фактично були припинені, оскільки з цього часу сторони не проживають разом та не ведуть сумісного господарства. В шлюбі вони мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею. Позивач вказує, що угода про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнута, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, участі у вихованні та розвитку дитини не бере, тому вона була вимушена звернутися з позовом до суду, і просила стягнути аліменти у вказаному  розмірі. Також, позивач зазначає, що на даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з чим не має можливості отримувати дохід, і знаходиться у важкому матеріальному становищі, тому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку. Позивач вважає, що ОСОБА_6, має постійний заробіток та можливість виплачувати їй та її дитині матеріальну допомогу, однак не бажає цього робити.    

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 серпня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частки усіх видів доходу, але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 30.06.2010 року і до повноліття дитини і на користь ОСОБА_5 на її утримання у розмірі 1/6 частки усіх видів доходу, щомісячно починаючи з 30.06.2010 року до досягнення дитиною трьох років. Рішення допущено до негайного виконання в межах сплати платежу за один місяць. Судом було вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_6 не погодився з рішенням суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково і стягнути з нього на  утримання дочки ОСОБА_7 аліменти у розмірі 1/6 частки всіх видів доходу, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 30.06.2010 року і до досягнення дитиною повноліття, а у задоволенні іншої частини позову відмовити, усі витрати у справі віднести на сторони пропорційно, відповідно до розміру задоволених позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт вказує, що при визначенні розміру аліментів  суд не врахував його матеріальне становище. Так апелянт зазначає, що відповідно до ст.ст.75, 84 СК України, право на утримання дружини можливо за умови, якщо чоловік має можливість надавати матеріальну допомогу. На сьогоднішній день апелянт не має можливості надавати матеріальну допомогу дружині, оскільки він не працює та не має регулярного доходу, що було встановлено під час розгляду справи. Апелянт зазначає, що  у судовому засіданні були допитані свідки зі сторони позивача, в свідченнях яких маються протиріччя, а свідки зі сторони відповідача, які також були допитані у судовому засіданні підтвердили, про відсутність у нього постійного заробітку.

Апелянт вважає, що підтвердженням відсутності можливості сплачувати аліменти дружині є також той факт, що він більш півроку проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_9 яка чекає від нього дитину, проте судом вказана обставина взагалі не була прийнята до уваги.  Окрім того, судом не була дана належна оцінка тому, що шлюбно-сімейні відносини з позивачкою були припинені виключно з її ініціативи.      

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

       Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебувають у шлюбі з 25.04.2009 року, від спільного життя мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач у добровільному порядку не надає матеріальну допомогу дочці та позивачці. Оскільки донька знаходиться на утриманні матері, суд зазначив, що з відповідача варто стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі ј частки усіх видів доходу, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

    Також суд вказав, що ОСОБА_5 з 11.01.2010 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, і враховуючи те, що відповідач не має постійного заробітку, суд керуючись ч.2 ст.84 СК України, вважав за можливе призначити аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/6 частки усіх видів доходу щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.  

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частки усіх видів доходу до досягнення дитиною 3-х річного віку і вважає, що судом при розгляді справи в цій частині не були дотримані вимоги норм матеріального права. Судом була надана належна правова оцінка дослідженим доказам у справі, однак було ухвалено рішення, яке не можна визнати законним.

Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 25 квітня 2009 року, що вбачається із свідоцтва про шлюб (а.с.7), і відповідач є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження(а.с.6), яка народилися в шлюбі і відповідачем не заперечується. Дитина мешкає та знаходяться на утриманні ОСОБА_5, яка відповідно до  довідки  наданої  ВАТ  «Суднобудівний завод  «Залив»             знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.01.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини всіх видів доходів, оскільки рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону і є законним та обгрунтованим.

Окрім того з апеляційної скарги вбачається, що відповідач згоден із стягненням з нього аліментів на утримання дитини в такому порядку, однак не згоден тільки з розміром і просив стягнути 1/6 частку доходу, однак його вимоги не грунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 2 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.  

Матеріали справи не містять відомостей про місце роботи ОСОБА_6 і судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_6 не має постійного місця роботи, а тому стягнення аліментів не в твердій грошовій сумі на утримання позивача не відповідає вимогам закону і колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без врахування вимогам положень ч.1 ст.80 СК України, і вважає за необхідне скасувати його в цій частині і ухвалити нове рішення про стягнення аліментів на утримання дружини в твердій грошовій сумі у розмірі 200грн. щомісячно, яку відповідач в змозі надавати.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону.  

На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2010 року задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частки усіх видів доходу, щомісячно починаючи з 30.06.2010 року до досягнення дитиною трьох років скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліментів на її утримання у розмірі 200 (двохсот) грн. щомісячно починаючи з 30.06.2010 року до досягнення дитиною трьох років.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 30 серпня 2010 року  залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді: