АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1463-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Цвєтков О.Я.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді Авраміді Т.С.,
Суддів: Моісеєнко Т.І.
Іщенка В.І.
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в особі представника ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 – ОСОБА_10 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі представника ОСОБА_9 про стягнення грощових коштів в сумі 64700 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Керченського міського суду АР Крим від 17.12.2007 року ОСОБА_6 набула право власності на 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 та зареєструвала за собою право власності на вказане нерухоме майно у встановленому законом порядку. У зв’язку з чим почала робити ремонт у вказаному домоволодінні, на які було витрачено 20700 грн. - придбання будівельних матеріалів, 20000 грн.- за виконані будівельні роботи. За часту домоволодіння позивачка сплатила відповідачам 5000 грн. та 2500 доларів США. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 06.08.2008 року вказане рішення суду було скасовано, та справу передано на новий розгляд. Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 16.04.2009 року у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частку домоволодіння було відмовлено. У зв’язку з тим, що відповідачі відмовились у добровільному порядку сплатити позивачу збитки та вартість частки домоволодіння, ОСОБА_6 просила стягнути з відповідачів збитків у розмірі 64700 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_9 – ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_6 відмовити з інших правових підстав - у зв’язку з необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог.
В якості доводів апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачка є власником частки домоволодіння, а тому їй належить право на проведення будь-яких робіт не відповідає фактичним обставинам справи і зроблений з порушенням норм матеріального права, а заявлені ОСОБА_6 вимоги про стягнення збитків не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження проведення ремонтних робіт та понесених нею витрат на це.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 згідно з даними електронного реєстру прав власності на нерухоме майно на час вирішення спору судом зареєстрована власником 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1, продовжує проживати у цьому домоволодінні, відповідачі не створюють їй в цьому перешкод, тому ОСОБА_6 не має права вимагати стягнення з відповідачів коштів, що були нею витрачені на ремонт вказаного домоволодіння, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
З таким висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись колегія суддів з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно даних електронного реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_11 на підставі рішення Керченського міського суду АР Крим від 17.12.2007 року зареєстровано право власності на 13\50 часток домоволодіння №84 по вул. Митридаціька у м. Керчі АР Крим (а.с.61-64).
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17.12.2007 року позов ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частку домоволодіння задоволений, за позивачем визнано право власності на 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.5). ОСОБА_6 зареєструвала за собою право власності на вказане нерухоме майно у встановленому законом порядку (а.с.12-13).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 06.08.2008 року вказане рішення суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.8-9). Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 16.04.2009 року у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частку домоволодіння було відмовлено (а.с.6-7), яке набрало законної сили.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що на час вирішення спору ОСОБА_6 є власником 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1, їй належать права як власнику майна, а тому вирішення питання щодо об’єму та вартості проведених ремонтних робіт не має правового значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків, посилаючись на те, що вона протягом 2,5 років була власником 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 та проводила ремонтні роботи в цій частині домоволодіння, просила стягнути з відповідачів витрати на будівельні матеріали у сумі 20700грн.; за виконану роботу – 20000грн.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування витрат у сумі, на яку збільшилась його вартість.
Під необхідними витратами слід розуміти витрати на утримання речі і підтриманні її в нормальному стані, зокрема поточний і капітальний ремонт. Поліпшенням слід вважати такі витрати, які носять обґрунтований, корисний характер, оскільки вони поліпшують експлуатаційні властивості речі, підвищують її якість, збільшують вартість.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підтвердження проведення ремонту у вказаному домоволодінні позивач надала лист ОСОБА_12 та ОСОБА_13, згідно з яким вони отримали від ОСОБА_6 20000 грн. за ремонтні роботи, які були ними проведені у період з 2007 по 2009 роки (а.с.11,31), копії товарних чеків, квитанцій та накладних про придбання певних будівельних матеріалів (а.с.16-23), а також Локальний кошторис станом на 21.01.2009 р. загальною кошторисною вартістю 71539 грн. (а.с.37-40).
З надані позивачкою докази на підтвердження витрат, а саме копії накладних, квитанцій на придбання будівельних матеріалів, не підтверджують факт проведення ремонтних робіт та використання зазначених будівельних матеріалів ОСОБА_6 про проведенні ремонтних робіт саме частки будинку відповідача, яка у період з 17.12.2007 року по 16.04.2009 року належала ОСОБА_6, зокрема у вказаній кількості та об’єму.
Крім того, надані копії товарних чеків, датовані квітнем 2007 року (а.с.16) відносяться періоду, коли ОСОБА_6 ще не була власником 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1.
Колегія судді не бере в якості доказу наданий позивачкою локальний кошторис на ремонт будинку АДРЕСА_1 вартістю 71539 грн. (а.с.37-40), оскільки він зроблений виходячи з загальної площі домоволодіння, а не частки (13/50), яка належала позивачці за рішенням суду.
Як пояснила співробітник фірми «Керчпроект» ОСОБА_14, якою був розроблений вказаний кошторис в період з грудня 2008 року по січень 2009 року, допитана у судовому засіданні в якості свідка, на час складання кошторису, ремонтні роботи проведені не були, тому зазначений документ не свідчить про проведення позивачкою зазначених в кошторисі робіт та понесених нею витрат.
За цих же обставин колегія суддів відноситься критично до наданих позивачем доказів, зокрема щодо розписки подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про виконання ремонтних робіт вартістю 20000грн. у період з 2007 року по 2009 роки. Крім того, надана розписка не узгоджується з іншими зібраними у справі доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_17, яка пояснила, що її невістка ОСОБА_12 призводила ремонт у позивача у 2005 році, тобто до виникнення у останній права власності на часку домоволодіння АДРЕСА_1.
Для вирішення питання необхідності проведення ремонтних робіт та їх вартості, або для визначення вартості проведених поліпшень – витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна потрібні спеціальні знання.
Від проведення судової будівельно-технічної експертизи позивачка та її представник відмовилися.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б безперечних свідчили про необхідність проведення ремонтних робіт та їх проведення і вартість на підтвердження понесених ОСОБА_6 необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених з часу приналежності їй 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 або суми на яку збільшилась вартість майна внаслідок проведення ремонтних робіт.
Сукупність фактичних даних, що містяться в матеріалах справи не дає можливость встановити обставини, якими ґрунтуються позовні вимоги про відшкодування витрат на ремонт частки домоволодіння, що свідчить про недоведеність ОСОБА_6 заявлених вимогта обґрунтованість апеляційної скарги представника ОСОБА_9 в цій частині.
Також є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, виходячи з такого .
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 просила стягнути з відповідачів матеріальні збитки у сумі 64700грн., включаючи також витрати на придбання 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у розмірі 5000грн. та 2500 доларів США.
Відповідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
В матеріалах цивільної справи Керченського міського суду АР Крим №2-133/09 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частку домоволодіння міститься оригінал розписки (а.с.15 ), яка досліджена судом апеляційної інстанції, згідно якої ОСОБА_6 передала ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 5000 грн. у рахунок майбутніх платежів вартості 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, якій так і не був укладений.
Оскільки предметом позову є повернення грошових коштів, які ОСОБА_6 були передані саме ОСОБА_8, які утримаються останнім без достатніх правових підстав, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_8 опікуном якого призначена ОСОБА_9, грошових коштів в сумі 5000 гривень підлягають задоволенню.
В задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення 2500 доларів США необхідно відмовити, оскільки надана розписка сина відповідача – ОСОБА_18, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44,52-53).) про те, що його батьками були отримані від ОСОБА_6 грошові кошти за будинок в сумі 2500 доларів США не підтверджує факт передачі ОСОБА_6 та отримання відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вказаної суми грошових коштів.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та з відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_8, опікуном якого призначена ОСОБА_9, на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню у відшкодування судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 59 (п’ятдесят дев’ять) гривень 27 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст.313,316,317 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 – ОСОБА_10 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 серпня 2010 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8, опікуном якого призначена ОСОБА_9, на користь ОСОБА_6 у рахунок повернення авансу 5000 (п’ять тисяч) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог та вимог до ОСОБА_7 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8, опікуном якого призначена ОСОБА_9, на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат 59 (п’ятдесят дев’ять) гривень 27 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: