ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.08.2007 | Справа №2-27/4926-2007А |
За позовом Відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайське АТП -14340», м. Бахчисарай, вул.. Фрунзе, 34.
До відповідача – Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі, м. Бахчисарай, вул.. Севастопольська, 3.
Про забовязання вчинити певні дії.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Топоріщевої Т. П.
представники:
Від позивача – Зайцев А. В., дор. у справі.
Від відповідача – Османов, дор. у справі.
Сутність спору: Позивач звернувся до відповідача з позовом про забов”язання відповідача внести зміни до особового рахунку по податку на додану вартість позивача, шляхом відображення списання суми штрафних санкцій за податковим повідомлення – рішенням №0005081530/0 на суму 49834,78 грн., №0005611530/0 на суму 25125, 33 грн. і №0003641530/0 на суму 20247, 46 грн., а всього на суму 95207,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним було подано скаргу, в порядку п.п. 5.2.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязан платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 на податкові повідомлення – рішення, винесені відповідачем по справі. Позивач вказує, що граничним строком розгляду даної скарги було 13.12.2006 р., оскільки скарга була надіслана 24.11.2006 р. Рішення відповідача про відмову у задоволенні скарги було отримано 14.12.2007 р. Тобто, за думкою позивача, його скарга на протязі 20 – ти денного строку не була розглянута і, таким чином, вважається задоволеною на користь позивача.
Однак відповідач у листі №4957/10/15-2 від 29.12.2006 р. повідомляв про те, що 12.12.2006 р. було прийнято і направлено на адресу позивача рішення про продовження строку розгляду первинної скарги позивача.
Позивач же стверджує, що ніяких рішень про продовження строків розгляду скарги отримано не було. Більш того, при зверненні з запитом на ім’я начальника Сімферопольського поштампу позивачу було повідомлено, що в ході проведеної перевірки наданих відповідачем реєстрів на відправку рекомендованої кореспонденції за 11 і 12 грудня 2006 р. рекомендований лист за вих. №4824/10 – 15 – 02 не зареєстрований.
Таким чином, позивач вважає, що його скарга була задоволена відповідачем у повному обсязі, на підставі п. п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181, відповідно до якої скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Позивачем по справі було також було заявлено клопотання про забезпечення позову, шляхом заборонити ДПІ в Бахчисарайському районі проводити будь – які дії, пов’язані з реалізацією майна ВАТ “Бахчисарайське АТП – 14340”.
Суд дійшов висновку вказане клопотання задовольнити та ухвалою від 05.04.2007 р. заборонив державній податковій інспекції в Бахчисарайському районі, (м. Бахчисарай, вул. Севастопольська, 3 ) вчиняти будь –які дії, направленні на погашення податкового боргу, визначеного податковими повідомленнями – рішеннями №0005081530/0 від 16.11.2006 р. на суму 49834,78 грн., №0005611530/0 від 16.11.2006 р. на суму 25125, 33 грн. і №0003641530/0 від 16.11.2006 р. на суму 20247, 46 грн., а всього на суму 95207,57 грн. до розгляду справи по суті (в тому числі накладання на майно позивача податкової застави, накладання арештів на грошові кошти, майно або майнові права позивача).
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що розрахунковий документ про приймання поштового відправлення №775/46132 від 12.12.2006 р. є належним доказом направлення на адресу позивача рішення про продовження строків розгляду скарги. Також факт своєчасності відправки рішення про продовження строків підтверджується копією виписки з журналу вхідної кореспонденції відповідача за 2006 р. про реєстрацію скаргу №4166/9 від 24.11.2006 р. з датою реєстрації від 24.11.2006 р. і журналом реєстрації вихідної кореспонденції, де відмічено, що рішення про продовження строків розгляду скарги зареєстроване 11.12.2006 р. №4824/10/15-2, а по пошті відправлено 12.12.2006 р. Повідомлення, надане позивачем не є належним доказом в силу того, що повідомлення про вручення кореспонденції носить лише повідомляючий характер.
Позивач заявою від 23.07.2007 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення – рішення від 16.11.2006 р. №0005081530/0 на суму 49834,78 грн., №0005611530/0 на суму 25125, 33 грн. і №0003641530/0 на суму 20247, 46 грн. Також просить скасувати податкові повідомлення – рішення від 13.12.2006 р. №0005081530/1 на суму 49834,78 грн., №0005611530/1 на суму 25125, 33 грн. і №0003641530/1 на суму 20247, 46 грн.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Завідуючим сектору ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ в Бахчисарайському Карповою Л. О. було проведено перевірку у відношенні позивача з питання своєчасності сплати суми погодженого податкового забовязання.
По результатам вказаної перевірки було складено акт №313/15-02 від 16.11.2006 р.
В ході перевірки було встановлено факт порушення п.п. 1 п. 3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. у вигляді несвоєчасного перерахування до бюджету узгодженої суми податкового забовязання по ПДВ.
Згідно до п. 5.1. ст.. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкове забовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення – рішення №0005081530/0 від 16.11.2006 р. на суму штрафних санкцій у розмірі 49834,78 грн.; №0005611530/0 від 16.11.2006 р. на суму 25125,33 грн.; №0003641530/0 від 16.11.2006 р. на суму 20247,46 грн. Всього, таким чином, сума штрафних санкцій склала 95207,57 грн.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Не погодившись з вказаними податковими повідомлення – рішеннями, позивач звернувся до відповідача з адміністративною скаргою від 24.11.2006 р. №352. Вказана скарга була отримана відповідачем 24.11.2006 р. про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача.
Відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. з урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Відповідачем було направлено рішення вих.. №4824/10/15-2 від 11.12.2006 р. про продовження строків розгляду скарги до 22.01.2007 р.
По результатам розгляду первинної скарги, відповідачем було винесено рішення від 13.12.2006 р. №4862/10/15-2, яке було отримано позивачем 14.12.2006 р. про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.
При таких обставинах справи позовні вимоги підлягають задоволенню в зв’язку з наступним.
Судом встановлено, що підставною для винесення податкових повідомлень – рішень №0005081530/0 від 16.11.2006 р. на суму штрафних санкцій у розмірі 49834,78 грн.; №0005611530/0 від 16.11.2006 р. на суму 25125,33 грн.; №0003641530/0 від 16.11.2006 р. на суму 20247,46 грн. став акт №313/15-02 від 16.11.2006 р. про несвоєчасну сплату узгодженого податкового забовязання.
Згідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. і відповідно до Податкового роз’яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу”, затвердженого Наказом ДПА України від 13.11.2002 р. №540, кошти, які надійшли в рахунок погашення забовязань по податках і зборам ( обовязковим платежам ), прямують на погашення податкових забовязань з того ж самого платежу в порядку календарної черговості граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків і торкається як самостійно розрахованих платниками податків податкових забовязань, так і податкових забовязань, розрахованих контролюючими органами.
Позивачем було надано платіжні документи про сплату поточних податкових забовязань, однак, не зважаючи на визначене позивачем призначення вказаних платежів, вказані суми були зараховані в рахунок сплати податкових забовязань, що виникли у попередніх податкових періодах.
Таким чином, відповідач, вважав, що погоджені суми по розрахунку, що підлягають сплаті, були погашені фактично з затримкою.
З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового забовязання протягом граничних строків, визначених Законом.
Суд не може погодитися з позицією відповідача по справі з наступних підстав.
Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України «Про платіжні системи і переклад грошей в Україні» №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.
Відповідно до ст.. 41 Конституції України передбачено, що кожен направо володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. ( ст.. 22 ) Конституція України має вищу юридичну силу ( ст.. 8 ).
Згідно до ст.. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністра-тивне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Ст.. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається. Що будь – які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.
П. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.
Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти. Користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.
У відповідності до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи забовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби забовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств. Установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не має права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначити призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Відповідач повинен був в межах строку, вказаного в ст.. 15 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р., стягнути наявну заборгованість в судовому порядку, а не направляти поточні платежі позивача в рахунок погашення недоїмки, тим самим штучно створюючи новий податковий борг.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач по справі діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначити призначення платежу та перерахувати платежі за поточними забовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування п. 17.1. 7 ст. 7 Закону України “По порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181 є неправомірним.
Однак відповідно до п. 6.1.7 Інструкції “Про порядок застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових ) санкцій органами державної податкової служби” визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових забовязань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 ( зі змінами і доповненнями ).
Також необхідно вказати, що відповідно до п. 1.1 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).
Відповідно до п. 1.2 вказаного Порядку Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.
Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.
Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
З наявного в матеріалах справи акту №313/15-02 від 16.11.2006 р. в загалі не зрозуміло якого саме виду була проведена перевірка.
Відповідно до п. 1.6 вказаного Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В акті №313/15-02 від 16.11.2006 р. всі вищевказані вимоги зовсім не виконані. Не зрозуміло яким чином взагалі було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. Не має свідчинь того, що під час проведення перевірки перевірялися первинні або інші документи позивача, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.
В зв’язку з вказаним суд не може прийняти до уваги акт №313/15-02 від 16.11.2006 р. як документ, що містить доказову інформацію про порушення позивачем вимог податкового законодавства України.
Оскільки суд дійшов висновку скасувати податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі №0005081530/0 від 16.11.2006 р. на суму 49834,78 грн., №0005611530/0 від 16.11.2006 р. на суму 25125, 33 грн., №0003641530/0 від 16.11.2006 р. на суму 20247, 46 грн., №0005081530/1 від 13.12.2006 р. на суму 49834,78 грн., №0005611530/1 від 13.12.2006 р. на суму 25125, 33 грн. і №0003641530/1 від 13.12.2006 р. на суму 20247, 46 грн., то суми штрафних санкцій за вказаними податковими повідомленнями – рішеннями підлягають списанню з особового рахунку позивача.
Доводи позивача про порушення норм ст.. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. не приймаються судом до уваги, оскільки суд встановив, що відповідач у встановлені строки надіслав рішення про результати розгляду скарги. А той факт, що вказане рішення не було вручено позивачу, то це відбулося не з вини відповідача, а з вини пошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що при розгляді справ про протиправність рішень та дій суб’єкта владних повноважень, тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії
Відповідно до ст.. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до ст.. 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказува ння, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, суду не надано жодного належного та допустимого доказу, що підтверджував би порушення позивачем вимог податкового законодавства України.
Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.
Судові витрати у розмірі 3,40 грн., понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 30.08.2007 р.
Постанову у повному обсязі складено 04.09.2007 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі №0005081530/0 від 16.11.2006 р. на суму 49834,78 грн., №0005611530/0 від 16.11.2006 р. на суму 25125, 33 грн., №0003641530/0 від 16.11.2006 р. на суму 20247, 46 грн., №0005081530/1 від 13.12.2006 р. на суму 49834,78 грн., №0005611530/1 від 13.12.2006 р. на суму 25125, 33 грн. і №0003641530/1 від 13.12.2006 р. на суму 20247, 46 грн.
3. Забовязати державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі внести зміни до особового рахунку по податку на додану вартість відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП -14340», шляхом відображення списання суми штрафних санкцій за податковим повідомлення – рішенням №0005081530/0 на суму 49834,78 грн., №0005611530/0 на суму 25125, 33 грн. і №0003641530/0 на суму 20247, 46 грн., а всього на суму 95207,57 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримувач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 ) на користь відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП -14340», м. Бахчисарай, вул.. Фрунзе, 34, ( р/р 26008383 в Бахчисарайської філії КРД АППБ «Аваль», МФО 384470, ЗКПО 03114690 ) 3, 40 грн. судового збору.
5. Заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали ГС АР Крим від 05.04.2007 р., скасувати.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.