ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.09.2007 | Справа №2-27/11342-2007А |
За позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта – Ялос», м. Ялта, с.м.т. Паркове, вул. Паркове шосе, 12.
До відповідача – ДПІ в м. Ялта, м. Ялта, вул. Васильова, 16.
Третя особа - Сімеїзську селищну раду, м. Ялта, с.м.т. Сімеїз, вул. Советська, 38.
Про скасування податкового повідомлення - рішення.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Топоріщевої Т. П.
представники:
Від позивача – Власенко, дор. у справі.
Від відповідача – Чурочкін, дор. у справі.
Від третьої особи - не з’явився.
Сутність спору: Позивач звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою про скасування податкового повідомлення – рішення державно податкової інспекції в м. Ялта №0000582301/0 від 14.02.2007 р. про сплату податку на землю за жовтень 2005 р. у розмірі 11660,63 грн. і фінансових санкцій у розмірі 6000,32 грн.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що підстави для сплати позивачем земельного податку за жовтень 2005 р. були відсутні, оскільки у вказаний період позивач не був а ні орендарем, а ні користувачем земельної ділянки, про що свідчить відсутність відповідних даних в державному земельному кадастрі і договору оренди земельної ділянки, що діяв у вказаний період.
На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що вважає винесені податкові повідомлення – рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Так, зокрема, як на факт користування земельною ділянкою, відповідач посилається на здійснення позивачем діяльності, пов’язаної з наданням послуг відпочинку у придбаної будівлі, яка розташована на спірної земельної ділянці.
Ухвалою ГС АР Крим від 13.08.2007 р. було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору - Сімеїзську селищну раду, м. Ялта, с.м.т. Сімеїз, вул. Советська, 38.
Позивач заявою від 19.09.2007 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення – рішення державно податкової інспекції в м. Ялта №0000582301/0 від 14.02.2007 р., №0000582301/1 від 14.03.2007 р., №0000582301/2 від 04.06.2007 р. і №0000582301/3 від 10.08,2007 р. про сплату податку на землю за жовтень 2005 р. у розмірі 11660,63 грн. і фінансових санкцій у розмірі 6000,32 грн.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.
Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, письмових пояснень по справі не представила, листом від 18.09.2007 р. надіслав суду копії витребуваних рішень Сімеїзської селищної ради.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
В С Т А Н О В И В :
В період з 11.01.2007 р. по 30.01.2007 р. відповідачем по справі було проведено виїзну планову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р.
По результатам перевірки було складено акт №407/23-1/32684632/15 від 06.02.2007 р.
В ході перевірки були встановлені порушення ст.. ст.. 14, 20 Закону України «Про плату за землю», а саме розрахунок по податку за землю з 2005 р. не надавався, нарахування та сплата податку не здійснювалася. В наслідок вказаного, було занижено податкове забовязання по податку за землю за жовтень 2005 р. в сумі 11660,63 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення №0000582301/0 від 14.02.2007 р., відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку за землю у розмірі 17660,95 грн., з якого 11660,63 грн. за основним платежем і 6000,32 грн. по штрафним санкціям.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся в адміністративному порядку зі скаргою №84 від 22.02.2007 р. до ДПІ в м. Ялта.
По результатам розгляду вказаної скарги, ДПІ в м. Ялта було винесено рішення від 14.03.2007 р. №4155/10/250 відповідно до якого скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення – рішення без змін.
Також було винесено податкове повідомлення – рішення №0000582301/1 від 14.03.2007 р.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся зів скаргою №115 від 23.03.2007 р. до ДПА АР Крим.
По результатам розгляду повторної скарги, ДПА в АР Крим було винесено рішення про результати розгляду повторної скарги від 12.04.2007 р. №880/10/25 – 021, відповідно до якого скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення – рішення було залишено без змін.
Також було винесено податкове повідомлення – рішення №0000582301/2 від 04.06.2007 р.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою №290 від 30.05.2007 р. до ДПА України.
По результатам розгляду вказаної скарги, ДПА України було винесено рішення від 27.07.2007 р. №7219/6/25-0215, відповідно до якого скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення – рішення було залишено без змін.
Також було винесено податкове повідомлення – рішення №0000582301/3 від 10.08,2007 р.
При таких обставинах по справі, позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних обставин.
Земельна ділянка, що є власністю територіальної громади в особі Симєїзського селищної ради, площею 7,5534 га знаходилася в постійному користуванні ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на підставі Державного акту на праві постійного користування землею №40 від 14.04.1997г. до моменту ухвалення Рішення сесії Симєїзської селищної ради №19 від 05.05.2005г. про припинення постійного користування.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання користувачем землі документа, який підтверджує право постійного користування земельною ділянкою, а згідно ст. 126 ЗКУ право постійного користування земельною ділянкою підтверджується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗКУ надання юридичним особам земельних ділянок в постійне користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування. У свою чергу, згідно статті 125 ЗКУ право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Судом встановлено, що між ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ( Продавець ) і позивачем по справі ( Покупець ) було укладено договір купівлі – продажу №360 від 21.11.2003 р.
Відповідно до п.п. 1.1 вказаного договору Продавець передав у власність Покупцю майно цілісного майнового комплексу пансіонату «Криворізький гірник», що розташований на земельній ділянці площею 7,5534 га. та переданий у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землю №40 від 14.04.1997 р.
Відповідно до рішення Сімеїзської селищної ради від 03.08.2005 р. №64 вказана земельна ділянка була надана позивачу в оренду строком на 25 років для обслуговування оздоровчого комплексу. Також було доручено голові Сімеїзської селищної ради укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем по справі.
Відповідно до рішення Сімеїзської селищної ради від 05.05.2005 р. №19 було вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 7,5534 га. ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Державний акт на право постійного користування землею серії 1 – КМ №003004 №40, виданий 14.04.1997 р., в зв’язку з з купівлею – продажем цілісного майнового комплексу вважати таким, що втратив силу та анульований.
У виконання договору Сімеїзської селищної ради від 03.08.2005 р. №64, між третьою особою по справі ( орендодавець ) і позивачем по справі ( орендар ) було укладено договір оренди земельної ділянки від 12.08.2005 р.
Відповідно до п. 1 вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування оздоровчого комплексу, розташованого за адресою, м. Ялта, с.м.т. Паркове, вул.. Паркове шосе, 12. Площа земельної ділянки складає 7,0001 га.
Відповідно до преамбули Закону України «Про плату за землю» цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «О оренді землі» договір оренди землі вступає в силу з моменту його державної реєстрації.
Згідно п. 20 договори оренди від 12.08.2005г. передача земельної ділянки Позивачеві здійснюється в семиденний термін після державної реєстрації даного договору. Державна реєстрації договору оренди була здійснена в Ялтинському відділі Кримської республіканської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України земельних ресурсів 07.11.2005г. під номером 040502100018.
Тобто, з моменту припинення права користування ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» з 05.05.2005г. до моменту набуття чинності договору оренди земельної ділянки площею 7,0001 га, до 07.11.2005г., знаходився у веденні територіальної громади Симєїзського поссовета.
Відповідно до ст.. 5 Закону України “Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до представлених позивачем документів вбачається, що дана земельна ділянка з 05.05.2005г. і по 07.11.2005г. не належала позивачу по справі на праві власності або на праві користування. Таким чином, позивач не був суб'єктом плати за вказану земельну ділянку в розумінні ст. 5 Закону України «Про плату за землю». Документального підтвердження про наявність у позивача права користування даною земельною ділянкою у вказаний період не існує.
Відповідно до ст.. 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до ст.. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідач вважає, що такими даними є Довідка Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 09.08.2005г. про визначення нормативній грошовій оцінці земельної ділянки позивача пл. 7,0001 га. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в державному земельному кадастрі про позивача містяться зведення з моменту державної реєстрації (07.11.2005г.) договору оренди земельної ділянки від 12.08.2005г.
Згідно п. 2 Методики нормативній грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів, затвердженою Ухвалою Кабінету міністрів України від 23.03.1995г. №213 матеріали земельного кадастру є інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського значення. Оскільки земельна ділянка позивача пл. 7,0001 га не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, то нормативна грошова оцінка земельної ділянки базувалася на інших матеріалах і показниках.
Відповідно до ст.. 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Виходячи з вказаних положень законодавства України, підстави для сплати позивачем земельного податку за жовтень 2005г. відсутні, оскільки у вказаний період позивач не був орендарем або користувачем земельної ділянки, про що свідчить відсутність відповідних даних в державному земельному кадастрі і договору оренди земельної ділянки, що діяв у вказаному періоді.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч вказаному, відповідач обґрунтованість винесення спірного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки законодавець чітко визначив момент виникнення права користування земельною ділянкою – з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що відповідачем спірне податкове повідомлення - рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення – рішення державно податкової інспекції в м. Ялта №0000582301/0 від 14.02.2007 р., №0000582301/1 від 14.03.2007 р., №0000582301/2 від 04.06.2007 р. і №0000582301/3 від 10.08,2007 р. про сплату податку на землю за жовтень 2005 р. у розмірі 11660,63 грн. і фінансових санкцій у розмірі 6000,32 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта – Ялос», м. Ялта, с.м.т. Паркове, вул. Паркове шосе, 12, ( ЄДРПОУ 32684632, банківські реквізити не відомі ) 3, 40 гривень держмита.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.