АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 24 » листопада 2010 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Ружила О.А.
суддів: Височанської Н.К., Савчук М.В.
секретар: Тодоряк Г.Д.
за участю: сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15 жовтня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу.
Посилався на те, що з серпня 1977 року по 15 березня 2010 року працював в пасажирському вагонному депо Чернівці спочатку провідником, а потім начальником поїзда.
15 березня 2010 року він був звільнений з роботи за п.8 ст.40 КЗпП України.
Підставою для звільнення стала постанова Першотравневого районного суду м.Чернівці від 25.02.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання майна.
Вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки звільнення є виключною мірою дисциплінарного стягнення, при цьому власником не враховано, що він більше 33 років працював на даному підприємстві добросовісно, без будь-яких зауважень.
Просив поновити його на роботі на посаді начальника поїзда відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці», державного територіального-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» Державного територіального-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» з 15 березня 2010 року.
Стягнуто з Державного територіального-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1 14665 гривень за час вимушеного прогулу. Вирішено питання з судовими витратами.
На рішення суду Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись незаконність винесеного рішення та на порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перекриши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позов про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що позивача за п.8 ч.1 ст..40 КЗпП України звільнено безпідставно, оскільки не було враховано, що постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яка стала підставою для звільнення з роботи, 11 травня 2010 року була скасована постановою Апеляційного суду Чернівецької області та провадження по справі щодо ОСОБА_1 було закрито у зв»язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є правильними, оскільки вони ґрунтуються на повному і об»єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з»ясованих обставинах, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, правильно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального й процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 оскаржив постанову Першотравневого районного суду м.Чернівці від 25.02.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності з пропуском строку на апеляційне оскарження – є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки питання прийняття апеляційної скарги належить до компетенції апеляційного суду. Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд не врахував, що на момент звільнення постанова Першотравневого районного суду м.Чернівці була чинною.
З матеріалів справи вбачається, що суддею Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2010 року постанова Першотравневого районного суду м.Чернівці від 25.02.2010 року була скасована та провадження по справі щодо ОСОБА_1 було закрито у зв»язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з наказу (розпорядження) по припинення трудового договору, що єдиною підставою для звільнення позивача з роботи була постанова Першотравневого районного суду м.Чернівці від 25.02.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання майна. Оскільки ця постанова скасована і провадження в адміністративній справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, то відповідно відпали ті підстави, які слугували для звільнення позивача з роботи.
Доводи апеляційної скарги на пропущення позивачем місячного строку звернення з позовом до суду є безпідставними. Так, відповідно до наказу позивача звільнено з роботи з 15 березня 2010 року. Позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована Першотравневим районним судом м.Чернівці 13 квітня 2010 року, тобто в межах місячного строку на звернення за захистом своїх прав до суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява залишалася ухвалою судді без руху і провадження по справі відкрито 3 червня 2010 року, а тому вважають, що позивачем пропущений строк звернення з позовом до суду – є також безпідставними. Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Що стосується доводів апеляційної скарги на невірний розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів вважає, що розрахунок суми середнього заробітку визначений вірно, із розрахунку середньомісячного заробітку в розмірі 2095 грн. та часу вимушеного прогулу з 15 березня по 15 жовтня = 7 місяців (2095 грн. х 7 місяців = 14665 грн.). Посилання в мотивувальній частині рішення на 5 місяців вимушеного прогулу є арифметичною помилкою, оскільки сума вимушеного прогулу порахована вірно, тобто за 7 місяців.
Доводи апеляційної скарги що суд незаконно стягнув середній заробіток за той період часу, коли діяла постанова Першотравневого районного суду від 25.02.2010 року є безпідставними, оскільки порядок обчислення середньої заробітної плати регулюється КЗпП України та постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
За таких обставин рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно: