АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «08» грудня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Семенюка К.М.
суддів Дембіцької О.О., Кузняка В.О.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
при секретарі Маковійчуку М.М.
та адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий на АДРЕСА_1 румун, громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,-
засуджений за ст. 345 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі; за ст. 186 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України – на три роки і шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді трьох років і шести місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком
Справа №11-435/2010 р. Головуючий у І інстанції: Смотрицький В.Г.
Категорія: ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач: Семенюк К.М.
законної сили залишено у вигляді підписки про невиїзд. В строк відбування покарання останньому зараховано час тримання його під вартою з 13 січня по 10 квітня 2009 року.
Вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 1700 гривень матеріальної шкоди та 200 гривень моральної шкоди.
Згідно вироку, 01.08.2008 року, приблизно, о 22 год. працівники УБОЗу УМВС України у Чернівецькій області, серед яких був і потерпілий ОСОБА_3, для забезпечення здійснення операції щодо затримання обвинуваченого ОСОБА_4, проведення якої планувалося на 1-2 серпня 2008 року, приїхали на вул. Моріса Тереза, 198 Є, м. Чернівців, де за оперативною інформацією, останній повинен був перебувати в нічному клубі «Космо» за вищезазначеною адресою. При цьому, автомобіль, на якому приїхали працівники УБОЗу, марки «Нісан-Мікра», д.н.з НОМЕР_1, припаркували на автостоянці напроти вказаного нічного клубу. Працівники УБОЗу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишилися сидіти в даному автомобілі, а інші, з метою забезпечення повного контролю за діями розшукуваного ОСОБА_4, пішли в нічний клуб.
Згодом, близько, 01 години 30 хвилин, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ін. особи, вийшли з приміщення нічного клубу «Космо» та підійшли на вищезазначену автобусну стоянку, де ОСОБА_2, висловлюючись нецензурною лайкою, погрожував вбивством та спричиненням тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу ОСОБА_3 Після чого, усвідомлюючи та будучи попередженим про те, що останній є працівником міліції та виконує свої службові обов’язки, не зважаючи на вимогу ОСОБА_3 припинити неправомірні дії, діючи умисно, заподіяв йому легкі тілесні ушкодження при виконанні цим працівником службових обов’язків.
Крім того, ОСОБА_2, усвідомлюючи, що в автомобілі, окрім ОСОБА_3, знаходиться інша особа, діючи відкрито для сторонніх осіб та висловлюючи погрозу застосування насильства до потерпілого, діючи умисно, відкрито викрав майно потерпілого (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, отримав побої та тілесні ушкодження, що відповідно до висновків судово-медичної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, протиправно заволодівши майном потерпілого, а саме, мобільним телефоном «Нокіа-51» та карткою МТС, ОСОБА_2 обернув їх на свою користь та розпорядився ними на свій власний розсуд, чим завдав шкоди потерпілому на загальну суму 1700 гривень.
На даний вирок надійшла апеляція від адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, в якій вона просить вирок районного суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв’язку з недоведеністю вини у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 345 ч. 2, 186 ч. 2 КК України. Вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Крім того, зазначає, що в обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, суд поклав в основу показання самого потерпілого та свідків (працівників УБОЗу), при цьому не мотивував, чому відкинув покази інших свідків. Також вважає, що в судовому засіданні не був доведений умисел ОСОБА_2 на відкрите заволодіння майном потерпілого, у зв’язку з чим він безпідставно засуджений за цей злочин та задоволений цивільний позов потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_1, котра в судовому засіданні доповнила апеляційні вимоги та просила їх задовольнити, засудженого ОСОБА_2, котрий підтримав апеляцію з внесеними до неї доповненнями, потерпілого ОСОБА_3, котрий заперечував проти її задоволення, міркування прокурора, яка просила залишити вирок без змін, а апеляцію без задоволення, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду підлягає зміні зі звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.
Аналізуючи досліджені та перевірені в апеляційній інстанції матеріали справи, колегія суддів вважає, що вина засудженого ОСОБА_2, не дивлячись на те, що він категорично заперечує свою причетність до скоєння злочинів, а саме: у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, та в погрозі вбивством, умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв та легких тілесних ушкоджень у зв’язку із виконанням цим працівником службових обов’язків при обставинах, викладених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, і їм дана правильна юридична оцінка.
Потерпілий ОСОБА_3.( Т.3 а.с. 239-243) послідовно показав як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, що він, як начальник відділу УБОЗ УМВС України в Чернівецькій області та керівник по забезпеченню здійснення спецоперації по затриманню обвинуваченого ОСОБА_4, запланованої керівництвом на 1-2 серпня 2008 року, разом з іншими працівниками УБОЗу – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 прибули на місце, де за оперативною інформацією, перебував останній, а саме, до нічного клубу «Космо», що розташований на вул. Моріса Тереза, 198 Є м. Чернівців. Приїхавши туди, він припаркував власний автомобіль «Нісан-Мікра» на автостоянку, яка розташована поряд із нічним клубом. В подальшому, згідно розробленого плану, він та ОСОБА_5 залишилися в автомобілі «Нісан-Мікра», а працівники спецпідрозділу «Сокіл» - в службовому автомобілі. Працівники міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли до нічного клубу з’ясовувати ситуацію. Приблизно, о 01 год. 30 хв. з нічного клубу почали виходити відпочиваючі, в тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яких він раніше знав та особисто з ними спілкувався. Вони в свою чергу також знали, що він є працівником міліції. З поведінки цих осіб було зрозуміло, що вони збуджені, оскільки про щось активно розмовляли, розмахували руками. Після чого, ОСОБА_2 разом з іншою особою (як пізніше стало відомо на ім’я ОСОБА_12), не зупиняючись, цілеспрямовано підійшли до його автомобіля. ОСОБА_2 своєю рукою відкрив двері і почав погрожувати йому вбивством та спричиненням тілесних ушкоджень. Він йому повідомив, що є працівником міліції та виконує свої службові обов’язки. Однак, не зважаючи на його вимогу припинити неправомірні дії, ОСОБА_2 знову погрожуючи вбивством та нецензурно лаючись, вирвав з руки ОСОБА_3 мобільний телефон та наніс йому своєю рукою удари в ділянку лівого плеча та ліву поверхню грудної клітини. Після цього ОСОБА_2 намагався витягнути його з автомобіля та продовжував погрожувати йому вбивством. Зрозумівши, що його життю та здоров’ю загрожує небезпека, він змушений був застосувати до ОСОБА_2 пістолет травматичної дії і вистрілив йому в ноги. Після чого ОСОБА_2 відійшов в сторону, сів в автомобіль та зник в невідомому напрямку.
Свідок ОСОБА_13 ( Т.3 а.с. 276-279) дав суду аналогічні показання.
Свідок ОСОБА_6 ( Т.3 а.с. 254-258) дав суду аналогічні покази. При цьому, зазначив, що на автостоянці в той момент, крім автомобіля ОСОБА_3 «Нісан-Мікра» стояло багато автомобілів, однак ОСОБА_2 не підійшов до жодного з них, а цілеспрямовано направився до автомобіля ОСОБА_3 З цього він в подальшому зробив висновок, що ОСОБА_14 знав, кому належить автомобіль і йшов до нього, щоб розібратися із ОСОБА_3 Сам він стояв неподалік, а тому добре бачив, що відбувалося.
Свідок ОСОБА_7.( Т.3 а.с. 272-276) дав суду аналогічні покази.
Свідок ОСОБА_10 ( Т.3 а.с. 265-267) дав суду аналогічні покази. При цьому зазначив, що після вказаних подій, ОСОБА_3 йому повідомив, що перед тим, як ОСОБА_2 намагався витягнути його з автомобіля, він вирвав з його рук мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_11 ( Т.3 а.с. 263-265) дав суду аналогічні покази. При цьому теж зазначив, що після вказаних подій, ОСОБА_3 йому повідомив, що перед тим, як ОСОБА_2 намагався витягнути його з автомобіля, він вирвав з його рук мобільний телефон.
Крім показів потерпілого та свідків, дані ними в судовому засіданні, винуватість засудженого у вчиненні злочинів також доведена зібраними та дослідженими по справі доказами:
- Витягом із наказу начальника УМВС України в Чернівецькій області № 178 о/с від З жовтня 2007 року, згідно якого ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу розкриття резонансних злочинів УБОЗ УМВС України у Чернівецькій області та службовою характеристикою ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 98-99).
- Актом добровільної видачі від 2 вересня 2008 року, згідно якого ОСОБА_3 добровільно видав працівникам прокуратури Садгірського району м. Чернівці засіб травматичної дії ПМР № СА 0608 та пояснив, що з цього засобу, він захищаючи своє життя та здоров'я вистрілив у ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 34).
- Копією плану завдання на проведення спецзаходів силами ВШР та ПСО «Сокіл», згідно якого начальнику ВРРЗ УБОЗ УМВС України у Чернівецькій області майору міліції ОСОБА_3 доручено керівництво операцією по затриманню ОСОБА_15 (Т. 1 а.с. 47).
- Протоколом затримання підозрюваного у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України ОСОБА_4 від 2 серпня 2008 року (Т. 1 а.с. 50 -52).
- Висновком судово-медичної експертизи № 2989 екс від 24 жовтня 2008 року згідно якої при проведенні судово-медичного обстеження ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодженні у вигляді забійної рани в ділянці лобка. Виявлені тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів 2 серпня 2008 року (Т. 2 а.с. 45 ).
- Висновком судово-медичної експертизи № 2990 екс, згідно якого у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці лівого плеча та садна по лівій боковій поверхні грудної клітини. Виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих предметів, по строку можуть відповідати 2 серпня 2008 року, не виключено при нанесенні удару кулаком нападника у ліве плече потерпілого з послідуючим намаганням витягнути потерпілого з машини та відносяться до легких тілесних ушкоджень (Т. 2 а.с. 49 ).
- Протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки із потерпілим ОСОБА_3 від 29 жовтня 2008 року, згідно якого потерпілий в присутності понятих за участі статиста розказав та на місці пригоди показав, за яких обставин та умов обвинувачений ОСОБА_2 в ніч з 1 на 2 серпня 2008 року наніс йому тілесні ушкодження та заволодів його мобільним телефоном марки «Нокіа Є 51» (Т. 2 а.с. 95 - 102).
Оскільки вказані докази та покази свідків були перевірені в судовому засіданні, узгоджуються між собою і не суперечать один одному, на думку колегії суддів, правильно судом поставлені в основу вироку та спростовують доводи апеляції про непричетність засудженого до скоєння злочину. Невизнання засудженим ОСОБА_2 своєї вини вірно розцінено судом як вибраний ним метод самозахисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Покази свідків ОСОБА_16 .( Т.3 а.с. 249-251), ОСОБА_22( Т.3 а.с. 252-253), ОСОБА_21( Т.3 а.с. 268-270), ОСОБА_23.( Т.3 а.с. 286), та ОСОБА_4 ( Т.3 а.с. 246-249) суд вірно визнав, як такі, що не відповідають дійсності і спростував на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.
При призначенні покарання засудженому, суд першої інстанції вірно врахував обставини, що пом’якшують покарання з урахуванням особи винного, та враховуючи їх, правильно визнав за необхідне застосувати ст. 69 КК України.
Разом з тим, суд неналежним чином і неповно оцінивши дані про особу ОСОБА_2, прийшов до помилкового висновку, що виправлення та перевиховання останнього неможливе без ізоляції від суспільства.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 позитивно характеризується по місцю проживання, одружений, він є єдиним годувальником в сім’і, так як дружина засудженого, згідно документу, приєднаному до матеріалів справи, онкохвора на четвертій стадії захворювання, яка потребує догляду та матеріального забезпечення. Донька засудженого є студенткою, якій також необхідна матеріальна допомога. Зважаючи на те, що один із вчинених ОСОБА_2 злочинів відноситься до злочинів середньої тяжкості, а другий – до тяжких злочинів, однак від яких не наступило для потерпілого будь-яких наслідків, а також стан здоров’я самого засудженого - він являється інвалідом третьої групи, згідно копії довідки №018518, виданої МОЗ України від 13 липня 2010 року (Т.3 а.с. 311), те, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, колегія суддів вважає за можливе, з урахуванням вказаних пом’якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, в тому числі і тих, які зазначені у вироку, що дав суду першої інстанції підстави для застосування положень ст. 69 КК України, у відсутність будь-яких обтяжуючих покарання обставин, одночасно застосувати до ОСОБА_2 і положення ст. 75 КК України.
Колегія суддів вважає за можливе досягнення мети покарання (ч. 2 ст. 65 КК України) відносно ОСОБА_2 без ізоляції його від суспільства, в межах встановленого судом виду і строку основного покарання, але без фактичного його відбування з випробуванням на період двохрічного іспитового строку.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 372, 373 ч. 1, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2010 року – змінити в частині призначення покарання.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий Семенюк К.М.
Судді Дембіцька О.О.
Кузняк В.О.