Справа № 22ц-8214/10                  Суддя першої інстанції: Подзігун Г.В .

                         Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Єфіменко О.М.,

за участю представника позивачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі – ПАТ КБ)

«Приватбанк»

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2010 року

за позовом

ОСОБА_4 до  ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання угоди недійсною ,

в с т а н о в и л а :

В липні 2010 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк»   про визнання угоди недійсною.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2010 року відкрито провадження у справі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» , посилаючись на неправильне застосування суддею норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу передати за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, згідно ст. 112 ЦПК України, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали,   с торони мали право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.

Відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України, позови про визнання договору недійсним  до таких справ не належать.

Із позовної заяви та доданих документів вбачається, що 26 грудня 2007 року     ОСОБА_4 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» угоду  № NKXRRC11990053 про отримання споживчого кредиту у сумі 8470 грн. строком на 36 місяців . Сторони домовились про підсудність спорів Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільного законодавства не застосувавши правила статті 112 ЦПК України, є обґрунтованими.

Разом з тим, на момент апеляційного розгляду справи статтю 112 виключено із ЦПК України. Отже підстави для направлення справи за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська  відсутні.

Вирішуючи питання про підсудність спору, колегія дійшла наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, спірним є договір про надання споживчого кредиту.  ОСОБА_4 поставила питання про недійсність цього договору, посилаючись на те, що відповідач при його укладенні не ознайомив з умовами отримання кредиту та процедурою його виконання, чим порушив положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, враховуючи предмет та підстави позову, колегія вважає, що до спірних правовідносин можуть застосуватись положення п. 7 ст. 110 ЦПК України щодо підсудності спору за місцем проживання споживача.

Оскільки суд першої інстанції дійшов такого ж висновку, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк   «Приватбанк»   з адовольнити частково, а ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча:                 Судді: