Справа № 22ц-8090/10                  Суддя першої інстанції: Бобровський І.М.

Категорія 27                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Кулик О.В.,

за участі позивача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

 ОСОБА_3

на рішення Южноукраїнського міського  суду Миколаївської області від 10 серпня 2010  року

за позовом

ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі –ПАТ КБ) «Правекс-Банк»  про визнання частково недійсним кредитного договору та зобов’язання вчинити певні дії ,

в с т а н о в и л а :

В березні 2010 року ОСОБА_3   звернувся з позовом до АКБ «Правекс-Банк» (зараз перейменований у ПАТ КБ «Правекс-Банк») про визнання частково недійсним кредитного договору та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що 25 грудня 2007 року уклав з відповідачем кредитний договір       № 2129-033/07Р, за яким відповідач зобов'язався надати йому 13068 доларів США на 7 років з  відсотками за користування грошима в розмірі 11,99 % річних.

Посилаючись на те, що банк не мав права видавати кредит у іноземній валюті, а тому укладений договір суперечить нормам закону, позивач просив визнати цей договір незаконним, та визнати його таким, що виданий в національній валюті України. Крім того, ОСОБА_3  просив визнати недійсними умови пунктів 1.3, 7.1.6 кредитного договору,вважаючи їх несправедливими, а також зобов’язати відповідача прийняти від нього залишок коштів за даним кредитним зобов’язанням у гривні.

Рішенням Южноукраїнського міського  суду Миколаївської області від 10 серпня 2010   року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права,   просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, із системного аналізу положень ст. 192 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет № 15-93) вбачається, що іноземна валюта може використовуватись банками при видачі кредитів за наявності у них генеральної ліцензії Національного банку України (далі – НБУ).

Судом встановлено, що АКБ «Правекс-Банк» має банківську ліцензію № 7 виданий НБУ 3 грудня 2001 року на здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», в тому числі операцій з валютними цінностями.

25 грудня 2007 року сторони уклали кредитний договір № 2129-033/07Р, за яким відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти у сумі 13068 доларів США зі строком користування до 25 грудня 2014 року, а позивач взяв на себе обов'язок сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,99 % річних.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству, а тому підстави зазначені позивачем для визнання недійсним умов цього договору, щодо видачі кредиту в доларах США, відсутні. В зв’язку з чим правильно відмовив в задоволенні позову.

Також не підлягають задоволенню і вимоги позивача про зобов’язання відповідача прийняти від нього залишок коштів за даним кредитним договором у гривні, оскільки ця вимога є супутньою від вимог про визнання спірних правочинів недійсними.

Доводи апелянта про те, що іноземна валюта взагалі не може бути предметом кредитних договорів в Україні, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Твердження позивача про несправедливі умови пунктів 1.3, 7.1.6 кредитного договору, як підставу для визнання договору недійсним за ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення норм чинного законодавства.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на необхідність отримання банком індивідуальної ліцензії для надання кредиту в іноземній валюті, оскільки така вимога передбачена Декретом № 15-93 (п.п. «в» п. 4 ст. 5) лише для кредитів, терміни і суми яких перевищують встановлені законодавством межі.

Разом з тим, чинним законодавством не визначено меж термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті (лист НБУ від 7 грудня 2009 року № 13-210/7871-22612).

Посилання апелянта на те, що за спірним договором він отримав кредит у гривні, суперечать матеріалам справи. Так, із заяви про видачу готівки від 26 грудня 2007 року вбачається, що позивач отримав в банку 13068 доларів США, які в подальшому були обмінені на гривні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського  суду Миколаївської області від 10 серпня 2010   року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                     Судді: