Справа № 22ц-8064/10              Суддя першої інстанції: Лузан Л.В.

Категорія 32                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Кулик О.В.,

за участі:     позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 серпня 2010 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2006 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що 4  жовтня 2003 року з вини відповідача вчинено злочин. Внаслідок цього, він отримав тілесні ушкодження,  лікування яких вимагало придбання за власний рахунок ліків , а також він втратив дохід, як підприємець.

Посилаючись на викладене та уточнивши свої вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 4780 грн. витрат на лікування та 222984 грн. втраченого доходу з урахуванням індексів інфляції.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 серпня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 68332 грн. 58 коп. доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я та 600 грн. витрат на правову допомогу . Також суд стягнув з відповідача на користь держави 241 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 березня 2005 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України. Його злочинними діями ОСОБА_3 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, та висновком МСЕК позивача визнано інвалідом 2 групи. ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем.  

Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, його положення застосовуються як до тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності, так і до тих, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається із змісту ст.ст. 1195, 1198 ЦК України, розмір доходу фізичної особи - підприємця, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається як з урахуванням розміру його доходу до каліцтва, так і з урахуванням ступеня втрати ним професійної працездатності, а за її відсутності – загальної працездатності.

За висновком комісійної судово-медичної експертизи від 3 лютого 2010 року, ступінь втрати ОСОБА_3 загальної працездатності, станом на жовтень 2003 року та 2004 рік, складала 60 % (а.с. 156-160).

Як видно з довідок Вознесенської ОДПІ, позивач в 2002 році доходів не мав, а за 2003 рік отримав доходи в розмірі 165205 грн., в тому числі за період з жовтня по грудень 2003 року в розмірі 95592 грн.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що втрачений дохід ОСОБА_3 з урахуванням індексації складає 68332 грн. 58 коп., виходячи з доходу позивача, який він мав в період з 1січня по 1 жовтня 2003 року та з урахуванням 60% втрати ним загальної працездатності.

Доводи апелянта про те, що позивачу не може нараховуватись втрачений дохід за правилами статті 1198 ЦК України, через те, що він не мав доходу у 2002 році, не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень цієї норми.

Так, за змістом статті 1198 ЦК України, загальним правилом визначення розміру доходу фізичної особи - підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, є його розрахунок виходячи з річного доходу, одержаного цією особою в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Разом з тим, вказана норма має виключення, яке стосується випадків коли потерпіла особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців. В такому разі, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

Твердження апелянта про те, що доходи фізичної особи - підприємця, втрачені особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, не підлягають індексації, є безпідставними, оскільки така можливість передбачена ст. 1208 ЦК України.

Не є обґрунтованими посилання апелянта на порушення порядку проведення експертизи, оскільки доказів, які б спростовували висновки експерта не надано. Також з протоколу судового засідання вбачається, що відповідач не заявляв клопотання про призначення повторної експертизи.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4  відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 серпня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                         Судді: