Справа № 22ц-7979/10 Суддя першої інстанції: Разумовська О.Г.
категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Єфіменко О.М.,
за участю: відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, її представників ОСОБА_5
та ОСОБА_6,
представника відповідача ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2010 року
за позовом
ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Родос» (далі – ТОВ «Родос») , треті особи – Березанська районна державна адміністрація (Березанська райдержадміністрація) , Управління з контролю за використанням та охороною земель у Миколаївській області, про визнання усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2008 року ОСОБА_8 звернувся з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Родос» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди .
Позивач зазначав, що 29 листопада 2007 року Березанською райдержадміністрацією йому надана в оренду земельна ділянка загальною площею 0,0582 га в межах території Рибаківської сільради Березанського району. Вказану ділянку позивач планував використовувати під будівництво магазину-бару з літнім майданчиком та уклав договори на проведення будівельних робіт. Але при проведенні проектних робіт з’ясувалось, що частина ділянки розміром 0,0121 га самовільно зайнята відповідачами.
Посилаючись на те, що таке самовільне зайняття земельної ділянки перешкоджає в проведенні будівельних робіт та спричинило збитки, позивач просив зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні спірною частиною земельної ділянки та стягнути з них 168119 грн. 12 коп. неустойки, 90000 грн. упущеної вигоди, а також 15000 грн. моральної шкоди .
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2009 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб Березанську райдержадміністрацію та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Миколаївській області.
Рішенням того ж суду від 4 червня 2010 року позов задоволено частково . Постановлено зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою. Також суд стягнув солідарно з відповідачів 3000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки, наданої позивачу у оренду , що спричинило позивачу моральних страждань. Але заподіяння збитків позивачем не доведено.
Однак таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушив правила виключної підсудності, неправильно встановив характер та коло суб’єктів спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Ухвалюючи нове рішення колегія суддів дійшла наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 8 серпня 2006 року ОСОБА_4 придбала у ТОВ «Родос» нежитлову будівлю пункту прокату, розташованого в селі Рибаківка, Березанського району Миколаївської області, в Другому кварталі, будівля № 55, на земельній ділянці площею 0,05 га, наданої ТОВ «Родос» в постійне користування згідно державного акту І-МК № 000011, виданого Березанською райрадою 21 липня 1998 року.
Суміжну земельну ділянку площею 0,0582 га в листопаді 2007 року надано Березанською райдержадміністрацією у довгострокову оренду на 49 років ОСОБА_8 (а.с. 98-104).
Позивач поставив питання про усунення перешкод в користуванні своєю ділянкою, посилаючись на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 самовільно зайняли частину належної йому земельної ділянки розміром 0,0121 га.
В порушення вимог частини 2 статті 16 ЦК України, позивач не зазначив конкретного способу захисту свого права.
Разом з тим, вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою без визначення конкретних дій, які мають вчинити відповідачі, позбавляє суд можливості перевірити дотримання прав відповідачів та в межах заявленого позову на свій розсуд визначити спосіб виконання судового рішення.
За таких обставин, вимоги ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки, без визначення конкретного способу поновлення його права, не можуть бути задоволенні.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що пункт прокату, власником якого є ОСОБА_4, був збудований у 80-х роках, під час попереднього користування ТОВ «Родос» земельною ділянкою, на якій він розташований, порушень земельного законодавства встановлено не було. Технічна документація, яку оформлює ОСОБА_4, не містить відомостей про те, що відповідачка вийшла за межі земельної ділянки, яка виділялась ТОВ «Родос».
Посилання позивача на акти обстежень земельної ділянки, не можуть бути достатнім доказом порушення його права відповідачами на користування спірною частиною земельної ділянки, оскільки в них містяться суперечливі відомості щодо розмірів начебто самовільного захвату землі. До того ж, державним інспектором припускається ймовірність помилки при виділенні земельної ділянки ОСОБА_8, в результаті якої на земельну ділянку ТОВ «Родос» здійснена накладка розміром 0,75 м (а.с. 207).
Враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що позивач не довів порушення ОСОБА_4 його права на користування частиною земельної ділянки, наданої йому в оренду, розміром 0,0121 га. Тому вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволенню не підлягають.
З цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_8 про стягнення неустойки, упущеної вигоди та моральної шкоди.
Що стосується вимог позивача пред’явлених до ОСОБА_3, то такі вимоги також не можуть бути задоволенні, оскільки будь-яких правових підстав відповідальності останнього позивач не зазначив.
Однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини справи та вимоги матеріального права, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.
Крім того, при ухваленні рішення місцевим судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Як вбачається з позову, його вимоги є матеріальними, а ціна складає 258119 грн. 12 коп. Отже при подачі цього позову підлягав оплаті судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (далі – ІТЗ) в розмірі 30 грн. Однак позивач оплатив лише 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. ІТЗ.
Таким чином, в зв’язку з відмовою в задоволенні позову, з ОСОБА_8 підлягає стягненню на користь держави 1714 грн. судових витрат за правилами ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити .
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення .
В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Родос» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 1714 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: