Справа № 22ц-78/10 Суддя першої інстанції: Павлова Ж.П.
категорія 22 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
02 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О . ,
за участі: представника позивача ОСОБА_3,
відповідачки ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2009 року
за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа – Третя Миколаївська державна нотаріальна контора, про визнання договору недійсним,
в с т а н о в и л а :
В квітні 2007 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4, в якому зазначав, що проживав разом з матір’ю в АДРЕСА_1, яка належала останній на праві спільної сумісної власності разом з батьком, який помер в 1995 році. 9 серпня 2006 року відповідачка, обманувши його, забрала матір за місцем свого проживання в с. Капустіно Миколаївської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла. Після її смерті він дізнався, що 10 серпня 2006 року вона уклала заповіт, за яким заповіла відповідачці вказану квартиру. Він вважає, що ОСОБА_4 примусила його матір укласти заповіт шляхом застосування насильства та обману, ОСОБА_7 на момент укладання договору тяжко хворіла, що перешкоджало їй усвідомлювати свої дії, вона уклала цей правочин під впливом помилки, яка сталася через її фізичний та психічний стан, а також через тяжкі обставини.
Уточнивши підстави позову, ОСОБА_5 просив суд визнати вказаний заповіт недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_7 на момент укладання договору не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати ними. Крім того, він просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті його матері та стягнути з відповідачки 12144 грн. 39 коп. матеріальної шкоди, а також 50000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2009 року позов задоволено частково. Постановлено визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_7 укладений 10 серпня 2006 року. Також суд стягнув з відповідачки на користь позивача 30 грн. судового збору, 570 грн. витрат на проведення експертизи, 2000 грн. витрат на правову допомогу, та на користь держави 141 грн. 67 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, за ст. 225 ЦК України судом визнається недійсним правочин , який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, 1919 р.н., проживала зі своїм сином ОСОБА_5 у АДРЕСА_1. ОСОБА_7 належала на праві власності 1/2 частка вказаної квартири. 10 серпня 2006 року вона уклала заповіт, за яким заповіла вказану квартиру ОСОБА_4 Через декілька днів, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 померла.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 мала низку захворювань, зокрема, судин головного мозку, шлунку, мала поганий зір. Крім того, вона виявляла розлади особистості та зниження інтелектуально-мнестичних функцій внаслідок змішаного судинного ураження головного мозку. Через ці хвороби вона неодноразово лікувалась в медичних установах на стаціонарі.
Допитані в суді свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 показали, що ОСОБА_7 декілька років вела себе неадекватно, не могла найти свій дім, забувала певні обставини.
Проведеною по справі судово-психіатричною експертизою від 27 лютого 2009 року, з урахуванням пояснень експертів в судовому засіданні, встановлено, що ступінь виразності ураження головного мозку ОСОБА_7 така, що вона не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час оформлення спірного заповіту.
Встановлені обставини свідчать про те, що в момент укладення вказаного правочину в олевиявлення ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірна угода є недійсною за ст. 225 ЦК України.
Посилання апелянта на невідповідність висновків експертизи обставинам справи, є необґрунтованими, оскільки доказів, які б спростовували висновки експерта не надано.
До того ж, ОСОБА_4 відмовилась від проведення повторної та додаткової експертизи, які були призначені апеляційним судом.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 добровільно і свідомо підписала спірну угоду, досліджувались судом першої інстанції. Судом дана правова оцінка таким доводам, висновки викладені в мотивувальній частині рішення, і з таким висновками колегія суддів погоджується.
Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: