Справа №2-5166
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 р. м.Харків
Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого - судді Саркісян О.А.
при секретарі- Пасмуровій Н.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ТД «ХІК» про зміну формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати кінцевого розрахунку, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить змінити формулювання причин свого звільнення з ТОВ «ТД»ХІК» із ст.38 на ст.36п.6 Кзпп України, визнавши формулювання причин свого звільнення за ст.38 Кзпп України неправильним, а також стягнути середній заробіток за час затримки виплати кінцевого розрахунку за період з 07.12.2009 року по 26.04.2010 року в сумі 3772 грн.65 к., вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 820 грн, а також моральну шкоду в сумі 5000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що працював на посаді генерального директора ТОВ «ТД»ХІК» з 14.07.2008 року по 07.12.2009 року. 07.12.2009 року йому було запропоновано перейти на посаду заступника з технічних питань, що істотно погіршувало умови його праці, на що він відмовився і написав заяву про звільнення за власним бажанням. За таких обставин відповідач повинен був звільнити його за ст.36п.6 Кзпп України, а не за ст.38 Кзпп України, за якою його було звільнено. Звільнення за ст.36п.6 Кзпп України передбачає виплату вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку. Крім того, при звільненні з ним не було проведено кінцевого розрахунку і належні йому суми заробітної плати виплачені 26.04.2010 року після звернень до контролюючих організацій. Моральну шкоду обумовлює тим, що раптове та вимушене звільнення відбулося з порушенням чинного законодавства, змусило докладати додаткових зусиль до організації свого життя, значно скоротило його доходи, поставило його та його сім*ю в скрутне становище, що спричинило моральні страждання, які він оцінює в 5000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення та прохання розглядати праву у їх відсутність. В письмових запереченнях відповідач зазначає на те, що позивач виявив бажання звільнитися за власним бажанням, написав заяву, яка була задоволена. Після звільнення відповідач намагався зв’язатися з позивачем для здійснення кінцевого розрахунку, але позивач на зв’язок не виходив, на підприємство не з’являвся, а відповідно, відсутня вина відповідача в несвоєчасні виплаті позивачу кінцевого розрахунку. Моральна шкода нічим не підтверджена. Зазначають, що навпаки, під час керування підприємством позивачем, відбувалися крадіжки майна, від передавав майно підприємства собі , як приватному підприємцю.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав:
Згідно зі ст..235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання та вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю /пункт/ закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Згідно ст..44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у ст..36п.6 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Відповідно до ст.36п.6 Кзпп України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.
Відповідно до ст..117 КЗпП України в разі невиплати власником чи уповноваженим ним органом належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст..116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стаття 116 КЗпП України визначає, що при звільненні працівника всі належні йому суми виплачуються в день звільнення.
Згідно ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач 14.07.2008 року був прийнятий на роботу в ТОВ «ТД «ХІК» на посаду генерального директора.
Згідно наказу №07/12/09-2 К від 07.12.2009 року його було звільнено з цієї посади за власним бажанням за ст.38 Кзпп України на підставі власноручної письмової заяви позивача про звільнення за власним бажанням (а.с.10).
Ті обставини, що у позивача істотно змінилися умови праці, що його було переведено на посаду заступника з технічних питань в судовому засіданні не встановлено і більш того, спростовується позивачем. Той факт, що позивачу було запропоновано перейти на посаду заступника з технічних питань також не знайшло підтвердження в судовому засіданні, але, якщо б і мало місце, то позивачу ніщо не заважало б відмовитися від цього переводу і продовжувати свою роботу на посаді генерального директора.
Таким чином, судом встановлено, що ніяких істотних змін в умовах праці позивача не сталося, від звільнився з роботи за власним бажанням. Звільнення його за власним бажанням відповідачем проведено без порушень трудового законодавства, що підтверджено також відповіддю на звернення позивача територіальною державною інспекцією праці в Харківській області (а.с.16).
Виходячи з наведеного, підстав для зміни формулювання причин звільнення та виплати вихідної допомоги, немає.
Разом з тим, при звільненні позивача з ним не було проведено в день звільнення кінцевого розрахунку.
Кінцевий розрахунок проведений з позивачем 26.04.2010 року.
Ці обставини підтверджені письмовими доказами та не оспорюють ся відповідачем в своїх запереченнях.
Середньомісячна заробітна плата позивача складає 820 грн. Час затримки виплати кінцевого розрахунку складає три повних місяці – січень, лютий, березень, а також 18 робочих днів грудня 2009 року та 18 робочих днів квітня 2010 року.
Таким чином, в порядку ст.117 Кзпп України позивачу слід виплатити 3772 грн.65к. Повний розрахунок приведений в позовній заяві позивача і суд погоджується з ним.
Доводи відповідача в запереченнях про те, що позивача викликали для проведення з ним кінцевого розрахунку доказами не підтверджені. В матеріалах справи є копія листа позивачу з проханням з*явитися для отримання кінцевого розрахунку від 08.12.2009 року, але даних про те, що цього листа було відправлено позивачу та ним отримано, відповідач не надав. Крім того, заслуговують на увагу пояснення позивача про те, що він має заробітну платіжну картку банку, на яку перераховувалася заробітна плата і у відповідача не було ніяких перешкод перерахувати на платіжну карту належні йому до виплати гроші.
Факт спричинення моральної шкоди діями відповідача позивачем не доведено, як і її розмір, а тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє в задоволенні позову.
З відповідача на користь держави суд в порядку ст.88 ЦПК України стягує держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судів, а позивачу, який звільнений від сплати цих платежів і заплатив їх помилково, слід повернути держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судів.
Керуючись ст..ст..10,11,88,209,212-218 ЦПК України, ст.ст.38,44,116,117, 235,237-1, Кзпп України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ХІК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати кінцевого розрахунку в сумі 3772 грн. 65 к.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ХІК» на користь держави - державне мито в сумі 51 грн., а на користь територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судів в сумі 30 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання звільнення з ст.38 КЗпП України на п.6ст.36 КЗпП України, стягнення вихідної допомоги в сумі 820 грн, стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.– відмовити.
Зобов’язати управління державного казначейства в Орджонікідзевському районі м.Харкова повернути ОСОБА_1 зайво сплачене ним державне мито в сумі 51 грн., а територіальне управління державної судової адміністрації в Харківській області - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судів в сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ: