Справа № 2-6206

2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 грудня 2010 року                                                                                         м.Алчевськ

     Алчевський міський суд Луганської області в складі:

             головуючого судді            Вискребенцева Л.Б.

             при секретарі                     Бедненко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Алчевську  цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дітей та  визначення місця проживання дитини з нею   та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання  дітей  з ним, скасування стягнення  з нього аліментів та стягнення  аліментів , -

В с т а н о в и в :

       Сторони перебували у шлюбі  до грудня 2009 р., та  від спільного  проживання у шлюбі мають двох дітей: доньку ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1,  на утримання яких відповідач  сплачує  на користь позивачки аліменти у  розмірі 1\3  частини свого заробітку.

       Після розірвання шлюбу, сторони стали проживати окремо, при цьому діти залишилися проживати з позивачкою, хоча питання про те, з ким залишаються проживати діти під час розірвання  шлюбу судом не вирішувалося,  оскільки жодною із сторін не порушувалося.

        29.05.2009 року відповідач з дозволу позивачки забрав від неї доньку ОСОБА_4 для короткочасного  спілкування  і з того часу дитина проживає з ним.

        Посилаючись на зазначені обставини, позивачка звернулася до суду  з цим позовом.

        Відповідач, посилаючись на те, що позивачка в силу свого  аморального  способу життя не виконує належним чином своїх обов’язків  щодо виховання дітей і  донька не бажає повертатися до неї, звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання  обох дітей з ним та стягнення з  відповідачки аліментів на його користь.

         Вислухавши  доводи сторін  та свідчення свідків, дослідивши матеріали  справи, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд визнає первинний позов обгрунтованим та таким, що  підлягає  задоволенню, а зустрічний позов  таким, що задоволенню не підлягає.

        Задовільняючи первинний позов, суд виходив з наступного: відповідно до положень ст..160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

        Під час розірвання шлюбу між сторонами, питання про  визначення місця проживання дітей  не поставало, вони залишилися проживати  з позивакою, тобто місце їх проживання сторонами було узгоджене.

         Отже у відповідача були відсутні підстави оспорювати  місце  проживання дітей,   такий висновок випливає,  зокрема, із відсутності звернення  відповідача про вирішення спору до  відповідних компетентних органів, зокрема до суду, як це передбачено ст..161 СК України.

         Натомість, відповідач самочинно,   без згоди позивачки, змінив місце проживання  одного з дітей шляхом  неповернення  дитини після спілкування  з нею.

         Відповідно до положень ст..162 СК України, суд за позовом заінтересованої  особи (у даному випадку позивачки) має право постановити рішення про відібрання дитини та повернення її тому, з ким вона проживала.

           При цьому рішення про повернення дитини базується на юридичній презумпції правомірності того з батьків, з ким дитина  проживала.

           Відповідач не довів, що позивачка жорстоко поводилася з дитиною, тримала її в умовах, небезпечних для її життя та здоров»я тощо, а тому його дії є самоуправними.

           За таких обставин вимога про відібрання дитини та повернення її для проживання з позивачкою є законною.

           Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання  дітей з   відповідачем, суд виходив частково із спростування  зустрічного позову обставинами, якими  обґрунтовано  первинний позов.

            Крім того,  доказів неналежного ставлення позивачки до виконання своїх батьківських обов’язків  відповідачем не наведено. Позивачка  в цілому характеризується задовільнено та має всі необхідні соціально-побутові умови для нормального утримання дітей.

            Суд не бере до уваги посилань відповідача на те, що проживання з  ним доньки є особистим бажанням дитини, при цьому суд  враховував  вік дитини  та  можливість усвідомленого вибору, адже  дитина не досягла 10-річного віку.

            Таким чином суд відмовляє відповідачу у визначені місця проживання дітей  з ним.

            А, відтак, визнає  відсутніми є підстави для задоволення інших зустрічних вимог, які є  похідними від вирішення питання про те, з ким проживають діти.

            На підставі наведеного, керуючись  ст..160-162 СК України, ст..213-215 ЦПК України, суд , -

В и р і ш и в :

           Позов задовільнити. Визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з матір»ю – ОСОБА_1.

           Відібрати дитину ОСОБА_4 у відповідача ОСОБА_2  та передати  її ОСОБА_1.

           У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити за безпідставністю.

           Стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування судових витрат 127грв.50коп.

           На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Луганської області протягом 10 днів з моменту  його оголошення.

Суддя                                                                                                             Л.Б.Вискребенцев