Справа № 2-1392
2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2010 року г.Алчевськ
Алчевський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Вискребенцева Л.Б.
секретаря сз Бедненко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди ,-
В с т а н о в и в :
21 червня 2008 року між позивачем як страхувальником та відповідачем як страховиком був укладений договір, згідно якого останній бере на себе обов’язок на умовах Правил добровільного страхування відшкодувати збитки у разі їх завдання страхувальнику у результаті пошкодження транспортного засобу, а саме автомобілю марки «Хюндай», державний номерній знак НОМЕР_1.
Строк дії договору з 22.06.2008 р. протягом одного року. Страхова сума встановлена у розмірі 82 400грв.
Серед страхових випадків, в наслідок яких настає страхове відшкодування за пряму шкоду, завдану транспортному засобу, відповідно до п.6.3.1. договору визначена дорожньо-транспортна пригода.
Посилаючись на те, що 29.11.2008 року внаслідок ДТП його автомобілю були спричинені технічні ушкодження, відновлювально-ремонтні роботи яких потребують грошових коштів у розмірі 64 332грв.33коп., а відповідач відмовляється їх сплатити, позивач звернувся до суду з цим позовом, при цьому просив стягнути з відповідача завдані йому збитки у відповідності до умов договору страхування та компенсувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, представник відповідача позов не визнав.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд визнає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на наявність страхового полісу, у відповідності до умов якого відповідач бере на себе зобов’язання відшкодувати шкоду, завдану пошкодженням застрахованого майна у тому числі і внаслідок ДТП.
Ні цієї обставини, ні факту ДТП, ні розміру шкоди, завданої страхувальнику (позивачу) в результаті ДТП, який становить 64332,33 грв. (а.с. ), представник відповідача не оспорював.
Проте, заперечуючи проти позову, обґрунтовуючи відмову страхувальника сплатити страхове відшкодування позивачу, представник відповідача посилався на те, що на переконання страховика, під час страхового випадку, тобто ДТП, страхувальник перебував у стані алкогольного сп»яніння, а, відтак, у відповідності до п.п.18.3.3. договору, завдана шкода не відшкодовується.
Крім того, представник відповідача стверджував, що у позивача відсутнє право стягнення страхового відшкодування, оскільки згідно до п.1.1. договору вигодонабувачем за цим договором є ТОВ «ПростоФінанс» і саме йому належить право вимоги страхового відшкодування.
Задовольняючи позов, суд не взяв до уваги зазначених аргументів заперечень.
При цьому суд виходив з того, що обставина керування позивачем автомобілем на момент ДТП (страхового випадку) у стані алкогольного сп’яніння не доведена і відноситься до розряду припущень відповідача, оскільки, відповідно до постанови судді у адміністративній справі від 19.12.2008р. (а.с.14), позивач вжив спиртні напої «після ДТП до проходження медичного огляду».
Таким чином, твердження представника відповідача про те, що на момент ДТП позивач знаходився у стані сп’яніння є безпідставними, оскільки встановлено інше.
Твердження представника відповідача про те, що цей факт підлягає встановленню при розгляді даної справи, та посиланням при цьому на роз’яснення Верховного Суду України, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд визнає також безпідставними, оскільки у даній справі бере участь та особа (позивач), щодо якої встановлені обставини судовим рішенням, які мають преюдиціальне значення у цій справі, і це не суперечить п.7 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Отже, на переконання суду, відповідно до положень п.3 ст.61 ЦПК України, ця обставина встановленню при розгляді цієї справи не підлягає.
Суд залишає поза увагою твердження представника відповідача про відсутність у позивача права страхового відшкодування та визнання такого права виключно за вигодонабувачем – ТОВ «ПростоФінанс».
В умовах договору страхування чітко і однозначно вказано, що саме страхувальник має право на відшкодування збитків, яких він може зазнати.
На переконання суду, право «вигодонабувача» на пред’явлення страхового відшкодування не є виключним та абсолютним, адже це право може бути реалізоване ним лише за певних умов та за принципом диспозитивності.
Натомість даних про те, що ТОВ «ПростоФінанс» претендує на страхове відшкодування, нема.
Задовольняючи позов, суд водночас вважає, що із страхової суми, яка підлягає відшкодуванню, необхідно вирахувати франшизу у розмірі 2 477,00грв. (п.6.4.1 договору), і, таким чином, стягненню з відповідача підлягає 61 860грв.33коп.
(64 332,22 грв. – 2 477, 00 грв.).
Судові витрати, понесені позивачем, та які підлягають у відповідності до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача, підтверджені відповідними платіжними документами та становлять 1 173,34гра.(а.с.56-100).
На підставі наведеного, керуючись ст..988, 991 ЦК України, ст.. 213-128 ЦПК України, суд , -
В и р і ш и в :
Позов задовільнити частково. Стягнути з публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 в рахунок страхового відшкодування 61 860 грв.33коп. та в рахунок відшкодування судових витрат 1 173,34грв.
В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.
З повним рішенням сторони зможуть ознайомитись після 02.12.2010 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом 10 днів, починаючи з 13 грудня 2010 року.
Суддя Л.Б.Вискребенцев